Одним з моральних принципів морального кодексу є гуманне ставлення та взаємна повага між людьми.
Бути гуманним - це любити людину, поважати і піклуватися про нього, вірити йому. Але це не абстрактні почуття до людини «взагалі». Ми не визнаємо «загальної любові», нам чужа мораль, яка проголошує тезу: «Всі люди брати», ми проти проповіді «всепрощення» і «загального братства».
Буржуазному релігійного гуманізму ми протиставляємо наш соціалістичний гуманізм, передбачає любов і повагу до людини-трудівника, людини, яка будує комунізм. У той же час соціалістичний гуманізм вчить не тільки любити, але й ненавидіти ворогів Батьківщини і радянського народу, відчувати огиду і ненависть до того, що заважає справі будівництва комунізму.
Радянські люди, будучи друзями, товаришами і братами між собою, об'єднані єдиною великою метою боротьби за комунізм. І де б не знаходився наш трудівник, він всюди відчуває близькість своїх товаришів-однодумців, з ними він ділиться радощами і турботами, від них отримує підтримку. Хіба може бути інакше? Адже в нашій країні немає причин, що породжують ворожнечу і між людьми. Всі радянські люди рівні перед законом, мають однакові права, закріплені Конституцією. Відсутня у нас приватна власність, експлуатація людини людиною, немає антагоністичних класів. У нашій країні на зміну старій формулі вовчої, буржуазної моралі «Homo homini lupus est - Людина людині - вовк» прийшов новий принцип: «Людина людині - друг, товариш і брат». Саме це характеризує взаємовідносини радянських людей і стає законом їх відносин.
