Хвороби або хворобливі стани можуть штучно викликатися різними хімічними речовинами (у тому числі і лікарськими засобами), а також фізичними та біологічними факторами. Хворобливі стани можуть бути викликані і без застосування яких-небудь з перерахованих коштів (наприклад, контрактура суглоба внаслідок тривалого знерухомлення).
В судово-медичній літературі докладно описані різні способи штучного викликання захворювань шкіри, підшкірної клітковини, органів зору і слуху, штучних хірургічних захворювань і ін Багато хто з цих способів у цей час у судово-медичній практиці не зустрічаються і мають лише історичний інтерес, хоча і не виключається можливість їх застосування.
Флегмони і абсцеси можуть викликатися різними хімічними речовинами зокрема нафтопродуктами (бензин, гас). Вже при введенні в підшкірну клітковину 0,5 - 1,0 мл бензину або гасу розвивається флегмона. Хімічні речовини зазвичай вводяться з допомогою шприців (фабричних і саморобних), а також, проколовши шкіру, вдувають через соломинку, пташине перо, голку для шприца.
Локалізуються флегмони в областях тіла, зручних для введення самою людиною: на передніх або передньобокових поверхнях верхніх і (частіше) нижніх кінцівок. Вони мають своєрідний характер та перебіг. На місці введення голки утворюється точкова ранка, яка тримається кілька днів. Через короткий час після введення хімічної речовини піднімається температура тіла (39-40°С), місце введення стає різко болючим, почервонілим, припухлим, на 2-3-й день починає визначатися флуктуація внаслідок некрозу і розплавлення підшкірної клітковини. При розтині такої флегмони відокремлюване має специфічний запах нафтопродуктів. Слід зібрати відокремлюване в скляний посуд невеликого розміру, щільно закупорити її пробкою і направити на судово-хімічне дослідження. Після такої флегмони залишається тривало не загоюються виразка.
Штучно можуть викликати захворювання з використанням різних лікарських препаратів, за допомогою яких відтворюють окремі симптоми або навіть синдроми тих чи інших нозологічних форм хвороб.
Прийом всередину великих доз ефедрину і теофедрин викликає гіпертензивні стани, що нагадують гіпертонічну хворобу. Клінічно спостерігається тахікардія (85-120 або навіть 150 ударів у хвилину), гіпертензія (від 140/90 до 210/110 мм рт. ст. в залежності від дози та частоти прийому препаратів); функціональні проби серцево-судинної системи свідчать про підвищеної збудливості симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Аускультативно у практично здорових людей після прийому великих доз ефедрину визначаються функціональні систолічний шум на верхівці і біля основи серця, обумовлені, мабуть, прискоренням течії крові і зміною тонусу папілярних м'язів під впливом ефедрину.
Якщо, наприклад, виникає підозра, що гіпертензія викликана штучно, підозрюваного необхідно госпіталізувати, встановити за ним спостереження медичного персоналу і створити умови, що виключають можливість повторного прийому лікарських препаратів. Важливе значення в діагностиці штучно викликаної ефедрином або теофедрином гіпертензії має судово-хімічне дослідження сечі.
У судово-медичній практиці зустрічаються випадки штучного викликання симптомів хворобливих станів, що нагадують дизентерію. Штучного походження проноси можуть викликатися прийомом всередину лікарських засобів (касторове масло, пурген, проносні солі). При діагностиці подібних хворобливих станів необхідно проаналізувати епідеміологічну обстановку в районі, з якого надійшов підозрюваний, приділити увагу збору і оцінки анамнестичних даних, встановити відповідність тяжкості стану скарг підозрюваного. Особи, штучно викликали у себе такі хворобливі стани, що пред'являють перебільшені скарги на різкі болі в животі, слабкість, головний біль і ін
Штучного походження проноси не супроводжуються підвищенням температури тіла.
При експертизі в подібних випадках необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:
1) підхід до обстежуваного має бути об'єктивним. Упереджене ставлення неприпустимо, бо до закінчення обстеження можна зробити висновок про наявність або відсутність захворювання;
2) обстеження повинно бути можливо більш повним, незалежно від характеру скарг, пред'явлених обстежуваним;
3) необхідно запитати і вивчити медичні документи на обстежуваного за кілька останніх років;
4) до закінчення обстеження та встановлення діагнозу не можна призначати лікування (якщо тільки стан хворого не вимагає термінової медичної допомоги);
5) необхідно організувати динамічне спостереження за пацієнтом, яке попередило б можливість здійснення яких-небудь дій з метою погіршення здоров'я або штучного викликання хворобливого стану.
Судово-медичні експертизи по справах про штучно викликаних хворобливих станах повинні проводитись у відповідності з «Інструкцією про виробництво судово-медичної експертизи» (1978) комісією, що складається з кваліфікованих фахівців.
