Діагностика конституціонально-екзогенного ожиріння грунтується на сімейної обтяженості по ожирінню і надлишку маси тіла дитини порівняно з росто-масовими показниками здорових дітей даного віку. Необхідно враховувати і оцінювати розвиток жирової тканини, бажано за допомогою каліпера. Перевищення маси тіла, товщини шкірної складки становить відповідно при ожирінні I ступеня 10-29% і 50-99%. II ступеня-30-49% і 100-149%, III ступеня - 50 - 99% і 150-189%, IV ступеня 100% і більше 190% [Клиорин А. В., 1978].
Для уточнення типу ожиріння при зборі анамнезу необхідно звертати увагу на харчування, рухову активність, час початку ожиріння (при необхідності вивчати сімейні фотографії), скарги в динаміці захворювання, конституціональний тип членів сім'ї, проводити докладний генеалогічний аналіз. Потім використовують фізикальні методи та лабораторне обстеження.
Диференціальну діагностику конституціонально-екзогенного ожиріння у дітей зазвичай доводиться проводити з синдромом та хворобою Іценко - Кушинга, адипозоцеребральной дистрофією, синдромами Лоуренса - Муна - Барді - Бідла і Прадера - Віллі. При цьому тільки відсутність затримки росту та психомоторного розвитку, дефектів розвитку скелета і внутрішніх органів, змін очного дна, стійкого підвищення артеріального тиску, багряних стрий і гіперпігментації (при затримці росту і гіпертрихозі) дозволяє припустити конституціонально-екзогенне ожиріння.
