Динаміка аналогічних показників для жінок виглядає ще більш наочно: у Швеції за розглянутий період I80 збільшилася з 20,4 до 46,3 тис. (або в 2,3 рази), у Нідерландах - з 14,3 до 47,4 тис. (в 3,3 рази), в Угорщині - з 6,5 до 37,8 тис. (майже в 6 разів).
Особливо помітні позитивні зрушення в рівні довголіття населення відзначаються в СРСР. За роки Радянської влади, завдяки докорінним соціальних, економічних та культурних перетворень, а також досягнень в області медичної науки і практичної охорони здоров'я, наша країна досягла значних успіхів у збільшенні тривалості життя (табл. 31). Для подібних зрушень у Франції, Англії та інших розвинутих капіталістичних країнах знадобилося півтора століття.
Радянський Союз по праву вважається країною довголіття. Під час Всесоюзного перепису населення 1970 р. зареєстровано 2,9 млн. осіб у віці 80 років і старше, з них 0,3 млн. - 90 років і старше і 19,3 тис. - у віці 100 років і старше, що складає 8 чоловік на 100000 жителів. У США на 100000 чоловік білого населення припадає 1,5 людини у віці 100 років і старше, у Великобританії - 0,6, у Франції - 0,7, в Японії - 0,1.
Довголіття в ряді союзних і автономних республік СРСР значно вищий, ніж в найбільш економічно розвинених капіталістичних країнах. Високий рівень довголіття відзначається в районах з різноманітними географічними і економічними умовами. Особливо виділяються показники в союзних республіках Закавказзя і автономних республіках Північного Кавказу, де вони вищі, ніж у середньому по країні, у 3-6 разів.
Відсутність опублікованих таблиць смертності і середньої тривалості життя, що є найбільш досконалим джерелом вивчення довголіття населення на всій території Радянського Союзу визначило необхідність в якості додаткового джерела скористатися матеріалами переписів населення.
Як свідчать результати аналізу останніх переписів, майже повсюдно індекси довголіття - відносні числа довголітніх - за 1959-1970 рр. зросли (табл. 32). В той же час абсолютна чисельність довгожителів самого старшого віку має тенденцію до зниження: число осіб 100 років і старше зменшилася з 21,7 до 19,3 тис., тобто на 11%. Остання обставина пояснюється насамперед істотним поліпшенням якості реєстрації віку довгожителів і підвищенням точності статистичних даних про їх чисельність.
