Досить істотно і значення територіальних особливостей, що впливають на аналізований показник. Серед обстежених одного і того ж віку та статі (наприклад, довгожителів-чоловіків) частка пізно почали відзначати ознаки старості коливається від 40,7% (Молдова) до 61;5% (Білорусія). Аналогічні показники у жінок-долгожительниц знаходяться в межах від 37,5% (Молдова) до 46,7% (Україна).
Як свідчать отримані матеріали, даний показник має чітку зв'язок з ймовірністю досягнення різних вікових рубежів: у групі довгожителів частка «пізно, старіючих» (наприклад, в УРСР 53 і 45,6% серед чоловіків і жінок відповідно) і 2 рази більше, ніж серед осіб старечого віку (23,7 і 21,8%). Частка рано відмітили ознаки старості (до 60 років), навпаки, серед довгожителів набагато менше (11,1 і 19,3%), ніж серед осіб старечого віку (19,1 та 28,4%).
У свою чергу обидві ці характеристики (доживаемость до високих вікових рубежів і період настання старості) у довголітніх людей, як показали результати дослідження, знаходяться в генетичній залежності від спадкових факторів. В групі осіб з високим рівнем сімейного довголіття вони вище, ніж серед тих, у кого довголітніх родичів не було (табл. 43).
Великий розкид показників за їх величиною на досліджуваних територіях відзначається серед осіб старечого віку, особливо в Києві. Там мають місце певні неточності в показаннях обстежених, можливо, із-за гіршого стану пам'яті.
Результати дослідження дали можливість встановити помітну залежність між спадковістю, умовами життя і деякими показниками дітородної функції довгожителів. Зокрема, виявлено, що серед осіб, які мають довголітніх родичів (особливо серед чоловіків), набагато вище питома вага таких, у яких зазначалося пізніше припинення репродуктивних функцій - народження останньої дитини після 50 років. Так, у Полтавській області серед чоловіків-довгожителів, в роду яких були інші довголітні, пізніше народження дітей відзначалося у 27,3%; випадків, а в Абхазії - у 54,7%, в групі осіб, що не мають довголітніх родичів, - у 18,6 і 35,7% випадків відповідно.
Виявлено також зв'язок між віком завершення дітородного періоду та рівнем соціального здоров'я. У Полтавській області серед чоловіків-довгожителів зазначено народження останньої дитини після 50 років у 36% осіб з хорошими показниками здоров'я та у 25,6%) з середніми показниками. В Абхазії аналогічні показники становили 57,1 і 51,9%.
Як свідчать наведені матеріали, довголітні люди в Абхазькій АРСР значно пізніше завершують свій репродуктивний цикл. У абхазьких довгожителів-чоловіків відзначається згасання статевої потенції віком після 70 років у 84,7% випадків (при наявності багаторічних родичів) і в 78,5% (при їх відсутності), в той час як у полтавських довгожителів - в 50-46,5% випадків відповідно.
У осіб старечого віку показники дітородної функції трохи нижче, ніж у довгожителів, але і вони набагато вище тих, які спостерігаються в акушерській практиці.
Є підстави вважати, що розглянуті показники мають не тільки біологічну, але і соціальну детермінованість. Місцеві і, зокрема, національні традиції відіграють важливу роль. З нашої точки зору, про це свідчить не дуже висока коррелятивная залежність між біологічно обумовленим верхнім порогом - припиненням функції статевих залоз - і віком народження останньої дитини, який певною мірою регулювався навіть у колишні часи.
