Вивчення структури захворюваності у осіб, які проживають у будинках-інтернатах, показало, що найбільш поширені захворювання органів кровообігу, нервової системи, дихання, травлення, очей, кісток і суглобів. З віком збільшується частка хворих, які мають множинну патологію. У середньому 62,1% страждають 4-5 захворюваннями, 23%-6 і більше, що становить 85,1%. Тільки у 14,9% відзначаються два або три захворювання (А. О. Петриченко, 1976).
Вивчення потреби в спеціалізованої медичної допомоги показало, що обсяг терапевтичної допомоги повинен бути розширено більш ніж в 2 рази. Усі хворі за станом здоров'я потребують більш частого спостереження терапевта. Потреба в консультаціях ортопеда, окуліста, уролога та інших фахівців у 3-4 рази більше, ніж фактично надана допомога лікарями прикріплених поліклінік. Багато хворих, що проживають у будинку-інтернаті, потребують різних лабораторних та функціональних дослідженнях, більшу частину яких можна проводити на місці. Це відноситься і до таких простих досліджень, як електрокардіографія, загальний аналіз крові, сечі, аналіз сечі на цукор і т. д. Встановлена висока потреба хворих у фізіотерапевтичних процедурах (80%). Насамперед необхідні масаж, лікувальна фізкультура, киснева терапія та інші види фізіотерапевтичного лікування. Таким чином, в даний час склалися форми медичного обслуговування, повинні бути переглянуті з урахуванням потреб змінився контингенту будинків-інтернатів.
Проблема організації обслуговування хронічно хворих та визначення штатів обслуговуючого персоналу в інтернатах цікавить спеціалістів багатьох країн: Дослідники вважають, що в цих установах повинно бути більше середніх медичних працівників зі спеціальною геріатричної підготовкою. Вчені в США пропонують у будинках-інтернатах для практично здорових осіб запровадити штат обслуговуючого персоналу з розрахунку одна людина на 5 ліжок. У штат такого будинку вводиться посада так званої професійної медичної сестри, яка керує роботою практичних сестер, безпосередньо які доглядають за хворими. Goldman (1974), багато років вивчає ці питання, вважає, що необхідна одна посада професійної медичної сестри на 40 ліжок. У багатьох будинках для хронічно хворих професійні медичні сестри більш високої кваліфікації складають 11,2% штату, практичні сестри - 35,8%, санітарки-53%. У відділеннях для хронічно хворих, де є палати інтенсивної терапії число професійних медичних сестер і санітарок збільшується.
Подальше удосконалення лікувально-профілактичної допомоги в будинках-інтернатах повинно бути спрямоване на послідовне поліпшення медичного обслуговування, догляд за літніми хворими, а також підвищення кваліфікації медичних працівників у галузі геронтології та геріатрії. Це може бути досягнуто за рахунок організації спеціальних кафедр геронтології та геріатрії в Інститутах удосконалення лікарів. Наприклад, у Київському інституті удосконалення лікарів є така кафедра. Її клінічною базою є Інститут геронтології АМН СРСР.
У зв'язку із зростаючими вимогами до організації всієї роботи в будинку-інтернаті очолювати цей заклад повинен спеціаліст, який має або лікарську, або іншу спеціальну підготовку. У деяких країнах (Англія, Швеція, Польща та ін) існують трирічні курси підготовки керівників закладів соціального профілю. Викладання повинно передбачати вивчення медичних правових та соціально-економічних питань.
Складним, маловивченим питанням є проблема адаптації людини похилого віку в будинку-інтернаті. Необхідність підпорядкувати свої життєві інтереси і поведінку новим умовам і розпорядку роботи установи, іноді зайво заступницьке ставлення персоналу посилюють і без того нестійкий нервово-психічний стан літньої людини. Реакція на потрясіння і внутрішній опір втрати незалежності часто є причинами пригніченості і невпевненості в собі у осіб, що надійшли в будинки-інтернати. Адаптація до колективного життя і відмова від особистих прав представляють для людини похилого важкий, важко і повільно проходить процес. В даний час проблема адаптації вимагає серйозного вивчення. В її рішенні істотна роль належить працівникам органів соціального забезпечення, медичного персоналу і багатьом іншим.
