При переходах по незнайомій місцевості поза доріг і стежок або при утрудненому орієнтування за місцевими предметами (туман, ліс, закрита місцевість) рух здійснюється по азимуту. Маршрут пересування розробляється по великомасштабній карті, в ньому вказуються магнітні азимути та відстані до орієнтирів. Азимути, розроблені по карті, є істинними, а при русі по місцевості з допомогою компаса користуються магнітними азимутами. Тому в намічені по карті азимути необхідно ввести поправки на магнітне відмінювання.
Розробляючи дані для руху по азимуту, не слід намічати великі відстані між орієнтирами, а якщо вони вимушено великі, то слід вибрати проміжні орієнтири, так як відхилення в виходах на орієнтир складають в основному близько 100 м на кілометр шляху. Щоб ретельніше витримати напрямок, необхідно частіше звіряти його з компасом. Виходи на орієнтири необхідно контролювати відстанню і ходовим часом. У випадках невиходу на орієнтир не слід сходити з лінії руху. Треба частина групи залишити на лінії руху, а частину використовувати в пошуках орієнтира.
При обході перешкоди - озера, болота, лісового завалу, чагарників і т. д. необхідно на протилежній стороні помітити орієнтир, обійти перешкоду, вийти на запланований орієнтир і продовжувати рух за визначеним азимутом, але при цьому врахувати відстань (ширину перешкоди).
