Saxe з співавт. (1967) провели досліди на 39 собаках, яких розділили на дві групи. Обидві групи протягом 18 місяців отримували однакову по калорійності дієти, але їжа однієї з груп була м'якої консистенції. Діагонально протилежні квадранти зубних рядів тварин чистили через день. Кожні три місяці собак оглядали і оцінювали гігієнічний стан порожнини: кількість залишків їжі, наявність зубного каменю і запальних явищ у тканинах пародонта. Вимірювали також відстань від щербин на зубах до краю ясен. Протягом експериментального періоду в неочищених квадрантах щелеп у тварин накопичилися м'які відкладення і зубний камінь, розвинулося виражене запалення ясен, а в очищених квадрантах особливих змін не відбулося. Відстані від зарубки на зубі до ясенної борозенки і очищених, і в неочищених областях змінилися незалежно від консистенції їжі. Автори вважають, що ці дані підтверджують результати епідеміологічних досліджень пародонтозу, так як тут наочно показано зв'язок між гігієною порожнини рота і станом тканин пародонта.
Продовження цих досліджень, за даними Greene, Vermillion (1971), призвело до того, що у собак, які перебували на колишньому режимі, всі явища, пов'язані з поганою очищенням зубів, істотно прогресували. Якщо ж собак переводили на режим систематичного очищення всіх квадрантів щелеп, то по мірі видалення зубних відкладень і каменю середні показники запалення пародонту знижувалися. Ці дані досить наочно демонструють значення гігієни порожнини рота в лікуванні і профілактиці пародонтопатій.
Можна сперечатися про правомірність постановки дослідів на гончих собак, погоджуватися чи ні з застосовуваним раціоном (Baer, 1971), проте важко заперечувати те обставина, що авторам експерименту вдалося наочно показати значення гігієни порожнини рота у розвитку та профілактики пародонтопатій.
Наші експериментальні дослідження дозволяють лише опосередковано судити про роль регулярного чищення зубів у профілактиці пародонтопатій. Так, було відмічено, що атрофія альвеолярного відростка до кінця досвіду (100 днів) була дещо менш виражена у тих тварин, яким проводили обробку порожнини рота пастами. При цьому дворазове чищення зубів надавала більш значний ефект.
Вельми цікаві дані щодо відтворення експериментального гінгівіту у людини шляхом погіршення гігієнічного очищення порожнини рота представлені L5e з співавт. (1965), Theilade з співавт. (1966), Loe (1971). Так, в першому повідомленні Loe з співавт., на 12 здорових людей, які отримували повноцінний раціон, простежили зміни в мікрофлорі і стан ясен до і після скасування заходів з гігієни порожнини рота. В результаті різкого погіршення звичної очищення порожнини рота у спостережуваних осіб розвинувся експериментальний гінгівіт. Поряд з цим на 10-21-й день істотно змінилися склад мікрофлори і її кількість. При цьому автори відзначили 3 фази: 1-я - характеризується різким збільшенням кількості кокова форм, триває 2-4 дні; 2-я - відрізняється появою переважної кількості бактерій (фузобактерій, лептотрихий), 4-6-й день експерименту; 3-я - характеризується появою маси спірохет і вібріонів (6-10-й день досліду).
У подальшій роботі (Theilade з співавт., 1966) автори, уточнивши дані бактеріологічних досліджень, відзначили, що важко пов'язати які-небудь специфічні мікроорганізми за станом пародонту. Розвиток запальних явищ в тканинах ясен є, на їх думку, в основному результатом підвищеної кількості мікроорганізмів в цій області. Однак на рівні максимального накопичення зубного нальоту і появи вираженого запалення автори виявили і певні якісні відмінності між мікрофлорою запаленої і здорової десни.
Відновлення регулярного очищення зубів і порожнини рота призводило до швидкого відновлення нормального складу мікрофлори ясен і клінічному одужанню. Автори прийшли до висновку про суттєву роль гігієни в профілактиці пародонтопатій. Вони вважали однією з причин, що сприяють їх виникненню, порушення рівноваги між резистентністю тканин пародонту і посиленою інвазією в тканини ясен бактерій та їх токсинів, що надходять із зубних відкладень. Останні при поганій чищенні накопичуються і пошкоджують гострими краями епітелій ясенного краю.
Найбільш ефективне лікування пародонтопатій, на думку Niki, Loe (1966), Theilade з співавт. (1966), має полягати в систематичному і ретельному видаленні зубних відкладень з поверхні зубів і міжзубних проміжків.
Ми відтворили на собі експеримент Loe з співавт. Дійсно, вже через 3-4 дні відсутність догляду за порожниною рота призводило до рясним м'яким зубних відкладень. Далі з'являлися ознаки запалення ясен: гіперемія, набряклість, болючість. На 12-14-й день явища гінгівіту були в розпалі, проба Шиллера - Писарєва виявилася позитивною, гігієнічний індекс досягав 3,5-4,5 балів (рис. 26). При поновленні регулярного чищення зубів пастою «Ромашка» явища гінгівіту досить швидко зникли.
Рис. 26. Порожнину рота при експериментальному гінгівіті (10-й день).
