Центральна электроаналгезия (ЕА). Лікування імпульсним струмом за методикою центральної електроаналгезії ефективно при лікуванні хворих з найбільш вираженою неврологічною симптоматикою, клінічно проявляється у порушенні ритму сну, появі дратівливості, плаксивості, нестійкого артеріального тиску, вегетативно-судинної дистонії. Отже, ЕА слід віднести до найбільш ефективних методів лікування клімактеричного синдрому. Вона добре переноситься хворими і може проводитися в поліклініці [Персіанінов Л. С., Каструбин Е. М., 1971; Сметник В. П., 1980; Ткаченко Н. М., 1980].
В ендокринологічному відділенні ВНИЦОЗМиР МОЗ СРСР протягом ряду років з 1978 р. проводять лікування хворих з різними формами клімактеричного синдрому за допомогою ЕА. Кожну процедуру здійснюють під контролем лікаря, враховуючи загальну реакцію хворої, динаміку артеріального тиску, частоту пульсу і дихання. Ефект від лікування починав проявлятися після 3-5-ї процедури: поліпшувався загальний стан, знижувалася вираженість симптомів, типових для емоційно-психічних розладів, що вказує на те, що ЕА впливає на функцію кори головного мозку. У більшості хворих патологічні симптоми зменшилися після 10-11 процедур. Після 10-12 процедур частота типових клімактеричних симптомів - «припливів» спека і патологічної пітливості - зменшувалася на 50 % при важкій формі клімактеричного синдрому і на 80 % при клімактеричному синдромі середньої тяжкості. При гіпертензії артеріальний тиск почав знижуватися після 4-5-й і нормалізувався після 9-11-й процедури. Після лікування рідше виникали симпатико-адреналовые кризи, до кінця лікування зникали алергічні реакції.
У 60 % хворих після 6-8 процедур відзначено погіршення загального стану і як би рецидив всіх симптомів. При таких реакціях лікування ЕА не скасовували, а процедури проводили з інтервалом 1-2 дні. Як правило, після 2-3 процедур, проведених після перерви, стан хворих поліпшувався, і до 12-13-й процедурі патологічні симптоми зникали. Якщо ж під час лікування стан хворих погіршувався, посилювалася головний біль, порушувався сон, з'являлося почуття страху, то це розглядали як прояви непереносимості електричного струму і вважали показанням до відміни лікування. За цими показаннями лікування электроаналгезией було скасовано 5 з 85 хворих.
Для вивчення механізму дії електроаналгезії до та після лікування визначали рівень гонадотропних гормонів - ФСГ, ЛГ, пролактину, естрадіолу і кортизолу в крові. Виявлено статистично достовірне збільшення рівня ЛГ і пролактину. Рівні ФСГ і естрадіолу істотно не змінювалися. За рахунок збільшення рівня Л Р індекс ЛГ/ФСГ збільшувався з 0,4 до 0,6, тобто майже до норми (0,7). Ступінь збільшення змісту пролактіну, як правило, не перевищувала фізіологічну норму. Відзначено також зниження рівня кортизолу з 53,8 до 45,7 нг/мл
Курс лікування ЕА при клімактеричному синдромі середньої тяжкості складався з 10-12 процедур, при важкій формі - 13-15. Повторний курс проводили за показаннями через 4 міс.
Хворим, у яких відзначався частковий ефект або лікування электроаналгезией було неефективним, проводили комбіноване лікування - ЕА і мікродози бісекуріну (1/5-1/8 таблетки в день). Бісекурін не скасовували ще протягом 13-15 днів після закінчення сеансів ЕА. В останні роки, крім бісекуріну, застосовували реговидон в тих же дозах. Слід зазначити, що при комбінованому лікуванні ЕА і бісекуріну ні у однієї хворої не спостерігалися побічні реакції, що зазвичай виникають при прийомі цього препарату.
Комбіноване лікування электроаналгезией і бисекурином проведено 47 хворим клімактеричним синдромом. Повний ефект отримано у 42 хворих, частковий - у 5. При щотижневому визначенні рівня ФСГ, ЛГ, пролактину в період проведення комбінованої терапії встановлено, що рівень ФСГ знижувався на 50 % і залишався таким до кінця першого курсу лікування. Рівень ЛГ і пролактину суттєво не змінювався. В результаті цього індекс ЛГ/ФСГ наближався до нормального величиною, характерною для жінки репродуктивного віку. Таким чином, лікувальний ефект імпульсного струму обумовлений безпосередньою дією на центральні нейроендокринні механізми, так і на емоційно-психічну сферу.
Ці дані дають підставу припустити, що синтез ФСГ і ЛГ регулюють різні механізми. Відповідно механізм впливу імпульсного струму на синтез катехоламінів, ФСГ і ЛГ неоднаковий.
Доцільність поєднання електроаналгезії і бісекуріну визначається тим, що під впливом ЕА підвищується рівень, а під впливом мікродоз бісекуріну знижується рівень ФСГ, що й обумовлює таку високу ефективність поєднань терапії, якщо ЕА недостатньо ефективна.
При клімактеричному синдромі, що супроводжується гіпертензією та непереносимістю лікарських засобів, лікування слід розпочинати із застосування імпульсного струму. При легкій формі клімактеричного синдрому курс лікування складається з 6-8 процедур, при клімактеричному синдромі середньої тяжкості - з 10-12 процедур, при важкій формі - з 14-15 процедур. Повторні курси лікування доцільно проводити через 3-4 міс.
При клімактеричному синдромі середньої важкості і важкій формі захворювання показана поєднана терапія: після 8-9 процедур електроаналгезії слід призначати мікродози (1/4-1/8 середньої терапевтичної дози) комбінованих естроген-гестагенних препаратів. Лікування мікродозами гормональних препаратів слід проводити переривчастими курсами протягом 3 тижнів з 7-10-денними, а потім більш тривалими перервами. Протирецидивні курси лікування показано при прояві ознак клімактеричного синдрому.
При клімактеричному синдромі, що супроводжується важкими трофічними порушеннями (кольпіт, цистит, уретрит, ларингіт, кон'юнктивіт та ін), показано комбіноване лікування препаратами, що містять кон'юговані природні естрогени, а також естріол, яке проводять переривчастими курсами [Сметник В. П., 1980]. Тривалість застосування зазначених препаратів, а також інтервали між курсами лікування встановлюють індивідуально залежно від ефективності попередніх курсів лікування і характеру рецидиву клімактеричного синдрому. Електроаналгезія спочатку проводили за допомогою вітчизняних апаратів «Електросон-7», в даний час застосовуємо вітчизняний апарат «Лэнер».
