Эпикутанная проба (скарификационная або prick-тест) є найменш небезпечною з точки зору розвитку різко виражених реакцій у хворого, і тому шкірні проби починають саме з неї. Якщо вона дає негативний результат, дослідник вдається до внутрішньошкірній пробі, перш ніж винести остаточне рішення. У клінічній практиці зазвичай використовують не окремі білкові фракції, а грубі екстракти знятого молока або його різні розведення. Для эпикутанной проби використовують гліцеринові екстракти в концентрації 1 : 20 або 1 : 10 (маса/об'єм), для внутрішньошкірної - водні екстракти в розведенні 1 : 10 000 до 1 : 100 (найбільш часто - 1 : 1000) [1G, 27, 29-31]. Контрольна проба включає введення розчинника або экстрагирующего речовини, що застосовується для розчинення білків молока. Еритема і освіта пухиря. 15-20 хв після введення алергену свідчать про реакції підвищеної чутливості I типу (негайної), викликаної дією IgE. Освіта пухиря і еритема через 4-8 год вказують на розвиток реакції типу феномена Артюса. Шкірні прояви, які виникають через 1-3 діб, відображають реакцію клітинного імунітету. При негативній эпикутанной пробі результати внутрішньошкірної проби іноді виявляються позитивними навіть у тих випадках, коли для першої використовувалися, набагато більші концентрації харчового екстракту. Причини цього явища не зовсім зрозумілі. Можна припускати, що зазначені реакції опосередковані різними типами антитіл, такими, як термостабільні короткоживучі IgG, можливо, належать до підкласу IgG4, однак переконливих даних на користь цього припущення ще немає.
Недоліки шкірних проб з харчовими алергенами і досить високе число ненадійних результатів обумовлені наступними чинниками:
1) недостатнє очищення антигенів. Випускаються препарати антигенів досить різні за ступенем активності. Крім того, антигенні властивості препаратів, особливо цільного молока або його білкових фракцій, у процесі зберігання зменшуються, у зв'язку з чим необхідно часто готувати свіжі препарати та розчини. Безсумнівно, слід приділяти більше уваги ролі речовин [32], стабілізуючих харчові алергени у використовуваних для шкірних проб препаратах;
2) хибнопозитивні результати найчастіше спостерігаються у хворих з вираженим дермографизмом або страждають дерматози, оскільки реактивність шкіри у них підвищена. Хибнонегативні результати часто бувають у осіб з потовщеною шкірою або у літніх людей;
3) реакція шкіри не завжди відображає реактивність інших шокових органів. Нерідко можна отримати позитивну реакцію на антиген, який при природному попаданні в організм не викликає у пацієнта симптомів. Крім того, алергія до коров'ячого молока може мати місце і при негативних результатах шкірних проб, наприклад у випадку діареї,, викликаної прийомом молока у дітей у віці до 2 років;
4) при рутинних методів обстеження, як правило, фіксують лише реакцію шкіри через 15-20 хв і не враховують можливість її розвитку через 4-8 год або 1-2 діб. Разом з тим пізні реакції, хоча вони і спостерігаються не настільки часто, можуть мати надзвичайно важливе значення в розвитку шлунково-кишкових або легеневих захворювань алергічного характеру;
5) негативна реакція на екстракт цільного коров'ячого молока іноді може змінюватися на позитивну при використанні в якості алергену очищених білкових фракцій, екстрактів, молока, обробленого лактозою, або білків, попередньо оброблених ферментами [33-35];
6) псевдонегативні і хибнопозитивні результати можуть бути обумовлені помилками в постановці тесту або відсутністю відповідних контрольних досліджень.
