Якщо з дитиною війна

Доросла людина має розуміти: виграти цю війну неможливо. У дітей більше часу, енергії, вигадки, щоб нам чинити опір. Вони можуть виявитися на подив винахідливими. Навіть якщо ми виграємо один бій, то дитина може на нас обізлитися і зовсім відіб'ється від рук. Перемогти можна, лише завоювавши довіру. (4).
Аксіом а: ПЕРШИЙ КРОК ДО ЗМІНИ СТЕРЕОТИПУ СТОСОВНО ПОВИНЕН ЗРОБИТИ ВИХОВАТЕЛЬ!
Для цього необхідно:
1. Змусити себе уважно вислухати дитину і, погасивши в собі образу, визначити частку своєї провини. У будь-якому тривалому конфлікті не може бути лише один винуватий. Будь-який конфлікт двухсторонен. І Ви винні у ньому-теж.
2. Повністю вилучити з обігу:
образи («Ти ганьбиш нашу сім'ю!»), лайка («Дурень! Ідіот! Салага! Гад!..»), пророцтва («Кінчиш в'язницею!..»), загрози («Я піду до твого тренеру!»), звинувачення («Ти завжди першим починаєш сварки!»), демонстрацію влади («Закрий рот і послухай, що старші кажуть тобі!»).
3. Визначати тільки вчинки, а не особистість:

Правильно: НЕправильно:
«Ти вчинив погано!»
«Які грубі слова!»
«Важке завдання?»
«Я спізнююся!»
«Ти - поганий хлопчик!»
«Грубіян!»
«Недотепа!»
«Копуха!»