Хоройши повідомляє, що у хворих з метастазуючим раком шлунка після ферментної терапії припинялись болі. На відміну від інших авторів він не спостерігав жодного ефекту при лікуванні ферментами плазмацитом.
Як ми вже не раз говорили, для досягнення терапевтичного ефекту у випадках з несприятливим прогнозом ферментну терапію слід починати якомога раніше, а дози повинні бути по можливості більш високими. Це можна бачити на наступному прикладі. У хворої з хондросаркомой правого стегна були виявлені метастази в черевній порожнині; випадок вважався неоперабельним. Було розпочато лікування препаратом Wobe-Mugos (таблетки та свічки у великих дозах). Тут не могло бути ніякої надії на істотне поліпшення або на зупинку злоякісного росту, і тим не менше за допомогою ферментної терапії вдалося забезпечити хворий 9 міс життя без виражених симптомів хвороби.
Про використання ферментного препарату при злоякісних новоутвореннях повідомляли також отоларингологи. Деса домагався лікування при пухлинах гортані і носа, Е. Майер - при плоскоклітинний эпителиомах язика і гортані; лейкоплакії теж швидко зникали під впливом ферментів.
Санс-Антон у своїй лекції на симпозіумі з хіміотерапії раку в Мадриді зазначав, що ракові хворі значно краще переносять променеву терапію, якщо їм одночасно дають Wobe-Mugos. Підвищується не тільки витривалість організму до опромінення, але і радіочутливість ракової тканини.
Як показали біохімічні тести, позаклітинна концентрація кисню після опромінення підвищується, а внутрішньоклітинна - знижується. Стан усіх 25 обстежених відповідним чином хворих (рак тіла або шийки матки, вульви, щитовидної залози, лімфосаркома) значно покращився завдяки захисній дії ферментів по закінченні курсу опромінення. Особливо показовими були: поліпшення апетиту, поліпшення загального стану і збільшення у вазі. У клініці Санс-Антона така комбінована терапія - ферменти та опромінення - в даний час набула широкого застосування, так як вона, судячи з результатів, виявляється ефективніше інших комбінацій.
Еметеріо (Іспанія) підкреслює також, що за всіх обставин слід уникати тривалої перерви в ферментної терапії. Його дослідження ясно показують, що лікування потрібно продовжувати до повного зникнення пухлини або до тих пір, поки її зростання не буде на тривалий час зупинений. Його клінічний матеріал включає ряд випадків бронхогенного раку з об'єктивно підтвердженої ремісією.
У клініці Лопес-де-Оса виявилася ефективною наступна тактика лікування: великі пухлини як можна більш радикально видаляють хірургічним шляхом, а потім відразу ж починають давати великі дози ферментного препарату. Вже в перший місяць лікування можна виявити помітне зменшення метастазів. Ферментної терапії були піддані 19 хворих з гінекологічними пухлинами, не поддававшимися інших видів терапії (хірургічної та променевої). У всіх випадках хвороба зайшла дуже далеко і прогноз був безнадійним. Однак у 6 хворих було досягнуто значне поліпшення, хоча повного лікування, звичайно, не можна було очікувати ні в одному випадку. Лопес-де-Оса прийшов до висновку, що ферментна терапія дуже ефективно доповнює променеву і перевершує всі інші методи лікування, зокрема завдяки її добрій переносимості.
Після того як ми розглянули великий клінічний матеріал, представлений лікарями різних спеціальностей з різних країн, і познайомилися з їх думками, автор цієї глави (Вольф) хотів би повідомити дещо про досвід, накопичений за останні 23 роки його найближчими колегами і їм самим.
