Лікування функціональних розладів нервової системи гіпнозом часто буває дуже ефективним.
В поліклініку привезли жінку Н., на очах у якої сталося нещастя з її чоловіком. Горе так подіяло на нервову систему хворий, що у неї виникла функціональна сліпота (істеричний амавроз), в результаті жінка протягом півтора років не бачила. Звичайні способи лікування медикаментами ефекту не давали. Фахівці з очних хвороб, до яких вона зверталася, заявляли хворий, що апарат зору у неї в порядку і що вона не бачить «на нервовому» ґрунті. Переконавшись, що у хворої Н. дійсно немає органічних змін в органі зору, вдалося швидко занурити її в гіпнотичний, лікувальний сон і переконати, що коли вона по рахунку п'ять прокинеться, то прозріє. І, дійсно, після слів лікаря: «П'ять! Прокиньтеся! Ви бачите!» - хвора з радісним криком: «Я бачу!» - вибігла в коридор, де не на жарт злякала чекали прийому інших пацієнтів.
Проте цей випадок не може подавати надію на одужання страждають на сліпоту, так як більшість з них має органічне порушення органу зору і допомогти їм, зрозуміло, неможливо.
В іншому випадку на прийом привезли колгоспника С., у якого згорів його будинок. Це сумна подія призвело до «зриву» нервової системи і гальмування мовленнєвих нервових центрів (істеричний мутизм). Протягом багатьох місяців хворий не говорив. Розпочате лікування звичайними засобами до успіху не привела. Нам вдалося швидко занурити хворого в гіпнотичний стан і вселити йому, що коли він прокинеться, го голосно назве своє ім'я і його мова повністю відновиться. Дійсно, вийшовши з гіпнотичного стану, хворий поворушив губами і раптом виразно вимовив своє прізвище. Мова його повністю відновилася. Звичайно, якщо б його розлад мови було обумовлено органічними причинами, то допомогти йому було б неможливо.
Нарешті, наведемо ще один випадок, наочно ілюструє «чудесне зцілення» при рухових розладах.
В клініку нервових хвороб поступив хворий з паралічем нижніх кінцівок. Параліч у М. настав при наступних обставинах. Як-то М. зі своїм 10-річним сином поїхав за місто. Хлопчик пішов купатися. Раптом сидить на березі батько побачив, що його син почав тонути. Батько кинувся на допомогу, але так як він погано плавав, то теж став задихатися і тонути. Підоспілі люди врятували обох. Але коли М. витягли з води і спробували поставити на ноги, то виявилося, що його «ноги не тримають». У зв'язку з цим, нервовим потрясінням у М. виник істеричний параліч нижніх кінцівок, настав «охоронне гальмування» нервових клітин кори головного мозку і тимчасове вимкнення функції рухових центрів головного мозку. При обстеженні хворого неврологічно ми не виявили у нього будь-яких органічних змін в нервовій системі. З'ясувалося, що і в минулому хворий М. страждав різними функціональними розладами нервової системи типу істерії. Хворому М. в категоричній формі було заявлено, що сьогодні він буде зцілений: «Зараз вас відвезуть в гипнотарий (кабінет, спеціально обладнаний для гіпнотерапії), де ви будете занурені в лікувальний сон і позбавлені від вашого страждання». Хворий недовірливо подивився на лікаря, переглянулися між собою й інші хворі, які були присутні при цій розмові. Пацієнт був доставлений на візку в гипнотарий. Його перемістили на ліжко і лікар, звернувшись до санітарки, сказав впевненим тоном: «Коляску можете прибрати! Назад хворий прийде на власних ногах». Санітарка без тіні сумніву виконала вимогу лікаря.
Хворий М. був швидко занурений в гіпнотичний стан (потрібно ще раз підкреслити, що такі хворі дуже легко сприйнятливі до гіпнозу), і йому було вселено, щоб він встав з ліжка і пішов за лікарем. Загіпнотизований піднявся з ліжка і підтримуваний лікарем пішов. Коли він опинився на середині гипнотария, лікар раптово розбудив його. Хворий М. побачив себе стоять на власних ногах, ніким не підтримується. Жодних підпор та милиць немає у його руках. Хворий був вражений і потішений.
Потрібно зауважити, що якщо б у хворого був органічний параліч, зумовлений руйнуванням нервових центрів у головному чи спинному мозку, то і в гіпнозі він був би не в змозі користуватися своїми кінцівками. При функціональному ж паралічі це виявилося цілком можливим. Лікар, підкріплюючи досягнуті результати, звернувся до хворого, який перебуває вже в бодрственном стані, зі словами настанови: «Ось бачите! Ви тепер зовсім здорові! Ноги вас слухаються... тепер Ідіть до себе в палату і порадуйте товаришів!». І ось М. спочатку боязко і невпевнено, а потім все більш і більш енергійно пішов.
Чим не «чудесне зцілення»? Якби подібне лікування де-небудь в церкві чи монастирі під впливом молитви якого-небудь представника релігійного культу або «святого», про нього заговорили як про диво. Але коли подібні швидкі лікування проводить лікар, нікому і в голову не приходить вважати їх за чудеса. І ще два приклади.
