Трускавецький курорт розташований в Передкарпатської нафтогазоносної області, в межах якої ще в давнину були відомі прояви солі, озокериту, нафти і газу. Перші відомості про видобуток тут кухонної солі з соляних джерел відносяться до XII ст., а на початку XV ст. було відомо, що в околицях Трускавця, Стебника, Модрыча і Дрогобича існували солеварні заводи.
Як відзначають А. Мацієвський і О. Мацюк (1972), перші згадки в літературі про Трускавці відносяться до 1469 р., а цілющі властивості мінеральних вод вперше описав в 1578 р. королівський лікар Войцех Очко.
Н. Фіхтель і Б. Хакет були першими дослідниками, сообщившими відповідно до 1780 і 1794 рр. деякі відомості про геологічну будову і підземних водах району. Архівні документи свідчать, що геологорозвідувальні роботи тут стали проводитися в самому початку XIX ст. у зв'язку з пошуками нафти. Результати їх висвітлені С. Сташицем в невеликій роботі, що вийшла у світ у 1805 р. Вони увінчалися успіхом, так як з тих же документів стало відомо, що саме з цього часу в районі почали добуватися поряд з сіллю озокерит і нафту, з якої шляхом перегонки отримували освітлювальний гас.
Відкриття глибоких підземних мінеральних (лікувальних) вод у районі Трускавця відноситься до 1820 р. Розкрита свердловиною мінеральна сірководнева вода спочатку використовувалася для лікування суглобового ревматизму і шкірних захворювань, а потім захворювань шлунка.
У 1827 р. у Трускавці була побудована перша невелика водолікарня (на вісім кабін), і з цього часу він офіційно вважається курортом. Хімічне дослідження мінеральної води «Нафтуся» вперше провів львівський вчений - аптекар і хімік Теодор Торосевич. У 1836 р. він опублікував результати цих досліджень. У 1836 р. лікар Машек дав короткий опис лікувальної дії мінеральної води курорту. Надалі лікувальні властивості трускавецької мінеральної води вивчав лікар М. Кох. опублікував результати своїх робіт у 1842 р. у цьому ж році на ділянці родовища був відкритий соляно-сульфатний джерело «Софія» (№ 2). У 1843 р. лікар Е. Унгер опублікував роботу про лікувальну дію мінеральних вод у Трускавці на деякі хвороби людини, він розробив і обгрунтував показання та протипоказання застосування цих вод. У 1849 р. вийшла в світ нова робота Т. Торосевича, що містить опис мінеральних вод Галичини і Буковини, в якій поміщені і раніше публікувалися дані про трускавецької «Нафтусі». У цій роботі дослідник вперше звернув увагу на нафту, що міститься у воді, і вважав її «не байдужою складовою частиною курорту». У 1857 р. В. Скалковский дав короткий опис геологічної будови району Трускавця і висловив деякі міркування про генезис мінеральних вод. У 1858 р. в районі Трускавця були виявлені джерела «Анна» (№ 9) та «Еммануїл» (№ 8). Новий хімічний аналіз мінеральної води джерела «Нафтуся» був зроблений Б. Радзишевським в 1880 р. і опублікований і 1881 р.
У 1892 р. джерела трускавецьких мінеральних вод описав Ст. Шайноха. У 1904 р. характеристику хімічного складу мінеральної води «Нафтуся», за матеріалами Б. Радзишевского, дав лікар Т. Прашиль. К. Герус (1911) вперше встановив і визначив радіоактивність мінеральної води. У 1913 р. Т. Прашиль висловив припущення, що причиною лікувальної дії «Нафтусі» є не тільки мала мінералізація її, але і наявність у ній вуглеводнів, пов'язаних з бітумами.
Одночасно з вивченням мінеральних вод, починаючи з кінця ХТХ ст. до 1906 р., на площі Передкарпатського крайового прогину, особливо в районі Борислава, де були відкриті промислові скупчення нафти, проводилися геологічні дослідження, пов'язані з пошуками нових родовищ її. Матеріали цих досліджень поряд з використанням їх для цілей визначення перспективних на нафту ділянок були враховані при складанні геологічного Атласу Галичини, який вийшов у світ під редакцією Р. Зубера.
