Лікування. Терапія хронічних колітів повинна бути спрямована в першу чергу на скорочення фази нового загострення і в другу - на подовження фази ремісії.
Для створення найбільш сприятливих умов функціонування товстої кишки при наявності в ній патогістологічних змін доцільно при виражених загостреннях процесу призначати один-два «голодних» дня. В цей час хворому дається дробовими дозами рідина у вигляді чаю без цукру (можна чергувати з відваром шипшини в гарячому вигляді). Далі призначається дробове харчування невеликими порціями (6-7 разів на добу). При цьому дієта повинна бути за своїм складом повноцінною. Відповідної кулінарною обробкою досягається механічне і хімічне щадіння слизової оболонки. Рекомендуються слизові супи, неміцні м'ясні бульйони, протерті каші, сухарі з білого хліба, відварне м'ясо у вигляді фрикадельок, некруто зварені яйця, варена річкова риба, киселі, солодкий чай. По мірі стихання симптомів загострення дієта може бути розширена. Меню та перелік страв, призначених у різні періоди захворювання хронічним колітом, описані в монографії А. Р. Саакяна (1970, стор 138). Важливо підкреслити, що при застосуванні сучасної медикаментозної терапії хронічних колітів і вище рекомендованої дієти часто вже через 2-4 дні після початку лікування настає затримка стільця. Це явище не повинно служити підставою для введення в дієту грубої їжі з великим вмістом клітковини, підсилює перистальтику. Цим можна знову викликати погіршення в стані хворого. Зазвичай затримка стільця проходить сама по собі через 3-4 дня без яких-небудь заходів. Якщо ж цього не відбувається, то можна на тлі продовження звичайної терапії призначити в малих дозах рослинна проносне, про що більш докладно буде сказано нижче.
Медикаментозна терапія хронічних колітів повинна проводитися в декількох напрямках. Перше з них - це вплив на інфекцію або паразитів з урахуванням реактивності слизової оболонки товстої кишки. Антибіотики слід призначати з великою обережністю, враховуючи негативний вплив їх на тонку кишку (це особливо стосується неоміцину) і придушення ними нормальної флори кишечника. Антибіотики широкого спектру дії можна рекомендувати при різко виражених загостреннях хронічного коліту, виключаючи виразковий коліт, або ж у випадках, коли призначені сульфаніламідні препарати виявилися недостатньо ефективними (тетрациклін, біоміцин у звичайній дозуванні - 0,2 4 рази в день). Антибіотики не слід призначати більше ніж на 4-5 днів поспіль. У важких випадках доцільна комбінація антибіотиків і сульфаніламідних препаратів (сульгин, фталазол, етазол по 1,0 4 рази на день до їжі). У такій комбінації препарати призначаються на 4-5 днів, а далі, за поліпшення в стані хворого, триває лікування тільки сульфаніламідними препаратами (ще 5-10 днів) з поступовим зниженням дози до 0,5 4 рази на день. У випадках легких та середньої тяжкості слід обмежитися призначенням тільки сульфаніламідних препаратів, уникаючи антибіотиків. При наявності паразитів (яйця глистів в калі, лямблії) повинно проводитися відповідне антипаразитарний лікування. Останнє також доцільно комбінувати з невеликою (0,5 4 рази на день) дозою сульфаніламідних препаратів.
Другий напрямок медикаментозної терапії - вплив на реактивність організму (патогенетична терапія). В умовах стаціонару хороший і тривалий ефект дає лікування вакциною Чернохвостова. Створюється враження, що вакцинотерапія ефективна і при відсутності в анамнезі у хворих даних про перенесену раніше дизентерії. Після кожній ін'єкції (початкова доза 0,25, далі 0,5; 0,75; 1,0; 1,5; 2,0), які робляться два рази в тиждень, настає короткочасна реакція у вигляді підвищення температури (37,0-38,0°), посилення болю, здуття живота, може спостерігатися пронос або почастішання стільця. Через добу всі зазначені явища стихають і повторюються після наступної ін'єкції вакцини. Вакцинотерапія протипоказана при виразкових колітах і повинна бути скасована відразу ж після першої ін'єкції при гіперергічної реакції (підвищення температури понад 38,5°, різкому погіршенні стану хворих і продовження реакції понад дві доби). Якщо ж реакція лише кілька сильніше, чим вона повинна бути, то можна повторити ту ж дозу (0,25) і далі продовжувати лікування відповідно меншими дозами. Терапія вакциною неефективна, а отже, також має бути припинена при повній відсутності реакції на дві-три перші ін'єкції. Вакцинотерапія може бути призначена паралельно з сульфаніламідними препаратами у легких і середньої тяжкості випадках загострення. При більш важкому перебігу доцільніше лікування вакциною почати через 4-6 днів після початку терапії вже при деякому поліпшенні стану хворого. Широко застосовуються в терапії хронічних колітів вітамінів, в основному групи В (В1, В2, В6, B12) і аскорбінової кислоти у звичайній дозі. Зазначені вітаміни доцільно застосовувати парентерально.
Наступним напрямом (симптоматичне лікування) є терапія холінолітичними препаратами (атропін, папаверин, ар-пенал) і застосування у ряду хворих проносних засобів. Останні звичайно застосовуються вже у фазі неповної ремісії і ремісії з наявністю супутніх запорів. Затримка стільця при хронічних колітах нерідко буває пов'язана зі спастичним станом товстої кишки. У цих випадках запору зазвичай супроводжують метеоризм і біль. Вже призначення антиспастичних засобів тоді діє послаблюючу чином. Сольові проносні (сірчанокисла магнезія) не показані. У випадках відсутності ефекту від холінолітиків слід призначати рослинні проносні. Їх можна комбінувати один з одним або ж поєднувати з препаратами атропіну. Нижче наводиться рецепт такої комбінації:
Rp.: Extr. Aloes
Pulv. rad. Rhei aa 0,1
Extr. Belladonnae 0,015
M. f. pulv. D. t. d. N 20. S. По одному порошку 3 рази на день.
При переважному дистальному ураженні товстої кишки (дані ректороманоскопії) в комплекс лікувальних заходів слід включити лікувальні клізми. Доцільно застосування масляних клізм з додаванням до них вітаміну А (30-40 мл риб'ячого жиру або рослинного масла і 5-10 крапель масляного розчину вітаміну А). При наявності гною в калі виправдані щоденні клізми з розчину фурациліну (1 : 5000 - 50 мл краще після очисної клізми або після стільця). При гіперергічних запальних процесах дистального відділу товстої кишки (наявність при ректороманоскопії вираженого набряку, гіперемії, почала псевдополипоза, при дослідженні калу - наявність еозинофілів, а іноді і кристалів Шарко - Лейдена) можна призначити лікувальні клізми з гідрокортизоном (V2 флакона гідрокортизону - 62,5 мг розчиняють у 15 мл чистого спирту, а потім в 300 мл фізіологічного розчину і вводити ректально краплинно щодня, через 6-8 клізм дозу гідрокортизону поступово знижувати).
Таким чином, лікування хронічних колітів повинно бути комплексним. Тактика терапії цього захворювання залежить від тяжкості загострення і індивідуальних особливостей хворого.
Для подовження фази ремісії хворим на хронічний коліт слід проводити протирецидивні курси лікування. Найбільш доцільно для цієї мети курортне лікування, яке може бути рекомендовано через 3-4 місяці після стихання чергового загострення. В умовах курорту, поряд з санаторним режимом, застосовуються мінеральні води (всередину, ректально, в вигляді мінеральних ванн), грязелікування у вигляді аплікацій, грязьові ректальні тампони, промивання кишечника грязьовий базікою, фізіотерапія. Всі ці методи, описані в монографіях А. Р. Саакяна (1968, 1970), спрямовані на стимуляцію захисних сил організму. Поліпшуючи загальний стан хворих, вони значно подовжують строки ремісії. При відсутності можливості направлення хворих на курорт слід рекомендувати два рази на рік (краще навесні і восени) курси лікування алое (підшкірно по 1 мл щодня протягом 30-40 днів протягом 2 років). Спостереження показують, що таким чином також вдається у більшості хворих продовжити терміни ремісії хронічного коліту.
