У цю групу лікарських препаратів входять речовини, що стимулюють імунологічні процеси в організмі: левамізол (син. декарис), тималін, спленін, продігіозан, пірогенал та ін; імунодепресанти (імуносупресори)-азатіоприн (син. імуран), 6-меркаптопурин, батриден, хінгамін (сін. делагіл, резохин), гідроксихлорохін (син. плаквеніл) та ін. Такі імунодепресанти, як плаквеніл і хінгамін, застосовують у вагітних при аутоімунних захворюваннях, зокрема ревматичних вадах серця, хронічний агресивний гепатит та ін Імуностимулюючі препарати, зокрема левамізол, використовують для підвищення імунологічної захисту організму при розвитку гнойносептических ускладнень під час пологів та в післяпологовому періоді.
У літературі є лише окремі повідомлення відносно впливу імунотропних засобів на плід. В експериментах на вагітних щурах введення левамізолу в дозі 45 мг/кг не супроводжувалося тератогенну або ембріональним ефектом [Шайкін в. І., 1980]. За даними P. Behard і співавт. (1980), введення всередину вагітним щурам лінії Charles Riser CD і мишей лінії С57 Bleck міченого 3Н левомизола в дозі 2,5 мг/кг супроводжувалося інтенсивним накопиченням препарату в сітківці ока плода. Дане явище, на думку авторів, свідчить про необхідність обережного використання цього імуномодулятора під час вагітності.
В експериментах на різних видах тварин був встановлений тератогенний, ембріо - і фетотоксический ефект 6-меркаптопурину, що проявляються у вигляді порушень формування скелета, розщеплення піднебіння, гіпоплазії вилочкової залози, водянки плода, пригнічення розвитку кісткового мозку, загибель плода [Lewis J. Н., Weingold А. В., 1985]. Азатіоприн на відміну від близького йому за хімічною будовою 6-меркаптопурину при призначенні в період активного морфогенезу не викликав вад розвитку у плодів щурів і мишей. У той же час эмбриолетальный ефект азатіоприну виявлявся у цих тварин в 20 - 100% випадків. Азатіоприн має виражену тератогенну дію у кроликів. При застосуванні препарату в дозах 5-15 мг/кг тератогенну дію препарату було зареєстровано більш ніж у 50% особин потомства, це проявлялося у вигляді вад розвитку скелета: полидактилии, синдактилии, вкорочення пальців, фокомелии, амелії. Ці вади часто поєднувалися з незарощення верхнього піднебіння і губи, катарактою і колобомой [Tuchmann-Duplessis Н., 1980].
Вплив азатіоприну на плід було вивчено у 8 вагітних жінок, яким даний препарат вводили з приводу пересадки нирки протягом всієї вагітності. Вміст лейкоцитів і тромбоцитів в пуповинній крові новонароджених було зниженим в тих спостереженнях, коли дозу азатіоприну не зменшували протягом всієї вагітності. У тих випадках, коли пацієнткам, починаючи з 32-го тижня вагітності, дозу препарату зменшували наполовину, вміст лейкоцитів і тромбоцитів в пуповинній крові новонароджених було нормальним [Davison I. М. et al., 1985]. Клініко-експериментальні дані про тератогенні і фетотоксических властивості азатіоприну і 6-меркаптопурину послужили підставою для виключення даних препаратів з арсеналу лікарських засобів, застосовуваних у вагітних.
