Багато офтальмохірурги вважають, що але порівняно з іншими методами интракапсулярного видалення катаракт кріоекстракція дає найкращі функціональні результати. Переклад криофакии на новий якісно більш високий
мікрохірургічний рівень повинен сприяти отриманню більш високих функціональних результатів і зниженню кількості післяопераційних ускладнень. У доступній нам літературі є лише три роботи, підтверджують це положення [Смеловскій А. С., Голычев Ст. Н. (1974; Смеловскій А. С., Єгоров Е. А., 1975; Панков О. П., Тихомирова А. А., 1978].
Нами проаналізовано результати 1500 операцій микрокриофакии, виробленої 1459 хворих з віковою катарактою. Серед оперованих було 990 жінок і 469 чоловіків у віці від 50 до 90 років. Звертає на себе увагу значне переважання жінок, які в 2-2,5 рази частіше страждають на катаракту. Праве око оперований в 822 випадках (55%), лівий - у 678 (45%). Загальними захворюваннями страждали 900 хворих (62%). Гіпертонічна хвороба була у 188 осіб (13%), атеросклероз - у 536 (37%), хронічні захворювання легень - у 74 (5%), діабет-у 33 (2%), інші захворювання - у 69 (5%). Катаракта в початковій стадії була у 14 очах (1%), в незрілої - 348 (23%), майже зрілої - 646 (43%), у зрілої - 471 (31%), у перезрілої - у 21(2%).
Нижче наведено функціональні результати микрокриофакии вікової катаракти при виписці хворих зі стаціонару після 1500 операцій.
Як видно з представлених даних, до моменту виписки зі стаціонару високу гостроту зору (0,5-1,0) мали 51,6% хворих.
Ми вивчили також результати криоэкстракций вікової катаракти, виконаної в нашій клініці 1040 хворим на 1100 очах без застосування мікроскопа і мікрохірургічного інструментарію з накладенням на операційну рану 3-5 биошвов. Серед оперованих було 660 жінок і 380 чоловіків у віці від 55 до 98 років. Незріла стареча катаракта була на 112 очах (10%), майже зріла - на 436 (40%), зріла - на 436 (407о) перестигла - на 111 (10%) очах. Гострота зору 0,5-1,0 в цій групі досягнуто у 45,7% оперованих.
Дані Т. В. Биричі і Є. І. Короткого (1966) показують, що при безпосередніх спостереженнях після кріоекстракціі катаракти гострота зору 0,5-1,0 зазначається у 74,3% очей, за даними Е. А. Нечаєвої (1966) - у 44%, А. М. Водовозова і
Р. А. Стрижак (1966)- у 47%, В. М. Чередниченко (1968) - у 24,6%, Б. Л. Поляка та ін (1966) - у 20,5%, Т. Ф. Субботіної і А. Ф. Шураева (1970) - у 51,7%, Н. А. Чорновий (1973) - у 50%, Т. A. Farrelli і С. В. Deichman (1981) - у 86%. Гостроту зору, яка дорівнює 0,5-1,0, М. К. Камилов (1966) отримав у 37,5%, а нижче 0,1 - 2,7% оперованих очей. В. П. Прокопенко (1966) - відповідно 71,8 і 2,7%, Р. В. Кулжинская (1970, 1972) - 22,1 і 4,9%, В. Р. Абрамов і В. П. Артамонов (1973) - 32 і 15%. М. А. Шевченка (1969) зазначив гостроту зору 0,4-1,0 у 50% оперованих, А. Н. Добромислов (1971) - у 60%. Л. В. Казанець (1974) виявив гостроту зору в межах 0,7 - 1,0 в 54,2% оперованих очей. Порівняння отриманих нами безпосередніх функціональних результатів, приводяться в літературі показує, що частіше вони близькі.
Наводимо функціональні результати звичайної кріоекстракціі вікової катаракти при виписці із стаціонару хворих після 1100 операцій.
Одномоментна микрокриофакия на обох очах проведена нами 30 хворим з хорошими функціональними наслідками і порівняно невеликою кількістю ускладнень. У 39 (65%) очах гострота зору при виписці становила 0,5-1,0.
Наші клінічні спостереження показують, що мікрохірургічна кріоекстракція катаракти дає більш високі функціональні результати, ніж звичайна криофакия. Так, гострота зору нижче 0,1 в зв'язку з операцією після звичайної криофакии мала місце в 3,6% випадків, а після микрокриоэкстракции - у 2,2%. Разом з тим висока гострота зору (0,5-1,0) відзначалася відповідно у 45,7 та 51,6% очах.
Для більш точної оцінки нами спільно з В. О. Потьомкіним проведено порівняльний аналіз безпосередніх результатів обох операцій, виконаних у однакової кількості хворих (по 500 очей в кожній групі) приблизно однієї статі, віку, ступеня зрілості катаракти. У кожній групі вивчені поспіль результати перших 500 операцій.
З табл. 3 видно, що застосування мікроскопа, відповідного інструментарію та мікрохірургічної методики криофакии дозволило нам отримати високу гостроту зору (0,5-1,0) в 2,5 рази частіше (61%), ніж при звичайній кріоекстракціі (25%). Гострота зору 0,9-1,0 при мікрохірургічної техніки відзначена в 7 разів частіше, ніж при звичайній методиці криофакии. Середня гострота зору у хворих після микрокриоэкстракции дорівнює 0,56±0,014, у оперованих за звичайною методикою - 0,31±0,003. Різниця статистично високо достовірна (t=4,5; р<0,001).
Табл. 4 показує, що мікрохірургічна методика дозволила суттєво знизити частоту більшості ускладнень як під час операції, так і в післяопераційному періоді. Особливо це відноситься до таких ускладнень, як приморожение райдужної оболонки (знижено в 2 рази), крововиливи в передню камеру під час операції (у 3 рази), розрив капсули кришталика і втрата склоподібного тіла (майже в 2 рази), сповільнене відновлення передньої камери ока (в 3 рази), післяопераційна гифема (майже в 2 рази), ускладнена витреальная грижа (в 2 рази), відшарування хориоідеї (більш ніж у 2 рази). Відсоток очей, які перенесли ускладнення під час операції, зменшився з 30 до 15,8, а в післяопераційному періоді - відповідно з 47,4 до 38.
Приблизно однаково часто спостерігалися після обох операцій дистрофія рогівки, гемофтальм, іридоцикліт. Лише після звичайної кріоекстракціі відзначені экспульсивная геморагія (0,2%), вростання епітелію (0,2%), вторинна катаракта (1,2%), відшарування сітчастої оболонки (0,4%), післяопераційна інфекція (0,8%). Однак тільки в одному випадку після микрокриофакии виникла вторинна глаукома (0,2%).
Ми не можемо не погодитися з думкою О. А. Каторгиной (1977) про те, що операція екстракції катаракти повинна проводитися добре підготовленими офтальмохирургами і в лікувальних установах, що мають мікрохірургічне оснащення. Це сприяє отриманню більш високих функціональних результатів, суттєвого зниження кількості ускладнень.
