В останніх роботах Е. Jellinek (1962) наводить дещо іншу систематику, в якій враховуються три основні чинники: а) етіологічні елементи (психологічні, фізіологічні, соціально-культурні та економічні) різних видів алкоголізму; б) елементи алкогольного процесу (толерантність, характер залежності від алкоголю та ін); в) тип збитку, заподіюваного вживанням спиртних напоїв. Комбінації цих трьох чинників і створюють різні варіанти хвороби. Зокрема, Е. Jellinek виділяє п'ять видів алкоголізму:
1. Альфа-алкоголізм. Є психічна вразливість. Причиною вживання алкоголю служить прагнення полегшити тілесну або душевний біль. Відзначається придбана толерантність до алкоголю. Процес мало прогресує в тому сенсі, що немає великих змін в психологічному і соціальному поведінці. Можливий соціально-економічний збиток хворому і оточуючим.
2. Бета-алкоголізм. При цій формі алкоголізму спиртні напої вживаються часто, в Основному у зв'язку з звичаями (пияцтво по вихідних днях), відсутня психологічна і фізична залежність від алкоголю. Хвороба не прогресує. Можуть бути асоціальні вчинки, в результаті збільшується кількість арештів та інших запобіжних заходів.
При альфа - і бета-алкоголізмі індивідуум не втрачає контролю над кількістю вживаних спиртних напоїв.
3. Гамма-алкоголізм. Супроводжується психологічною та фізичною залежністю від алкоголю. При цій формі процес чітко прогресує - виникають зміни психологічного та соціального поведінки, можлива поява хронічних алкогольних захворювань. Дана форма алкоголізму найбільш поширена в північних країнах.
4. Дельта-алкоголізм. Фізична залежність від алкоголю, пізніше приєднується психічна. Індивідуум не здатний утриматися від алкоголю більше доби, однак контроль над кількістю спиртного збережений. Алкогольний непевний процес прогресує, відбиваючись на психологічному і соціальному поведінці. Цей вид алкоголізму переважає в країнах з розвинутим виноградарством (Франція, Італія та ін).
5. Епсилон-алкоголізм. Періодичне пияцтво. Чітку характеристику автор не може дати, однак зазначає, що ця форма зловживання супроводжується важкими алкогольними ускладненнями.
Критерії, використовувані Е. Jellinek для визначення алкоголізму, незважаючи на диференційованість, в більшості випадків (психологічна і фізіологічна вразливість, соціально-культурні та економічні елементи) розпливчасті, нечіткі і можуть розумітися лікарями по-різному. В систематиці Е. Jellinek відсутній такий важливий момент, як динаміка клінічних проявів алкоголізму. І. в. Стрельчук (1973) вважає, що з п'яти видів алкоголізму тільки два - гамма і дельта - можна віднести до хронічного алкоголізму.
