Лікування може бути оперативним (при різко хворобливих відчуттях, великих розмірах ендометріозу, неможливості виключити злоякісний характер пухлини) і консервативним.
До методів консервативної терапії ендометріозу відносять рентгенотерапію області яєчників (після 45 років) та гормонотерапію. Для лікування можна застосовувати андрогени, однак тривале їх введення в організм для придушення гормональної функції яєчників викликає небажані явища вірилізації.
В останні роки для лікування ендометріозу з успіхом застосовують препарати з групи нор-прогестерону-нор-этиндрон, норэтинодрел (эновид), які здатні пригнічувати овуляцію. Лікування проводиться великими дозами і тривалий час. Максимальна добова доза становить 60 мг. Перші 2 тижні призначають по 20 мг препарату, після чого дозу поступово підвищують. Лікування триває 8-12 місяців. З побічних явищ зазначаються: нудота, набряклість, емоційні порушення. При діабеті і фіброміома матки призначення препаратів групи нор-прогестерону протипоказано.
Для лікування ендометріозу застосовують також інфекундін за загальноприйнятою схемою (з 5-го по 21-й день циклу по 1 таблетці в день). Після 2-3 курсів його призначення больовий синдром повністю зникає, міжменструальні кровотечі припиняються, менструації стають менш рясними. Тривалість лікування инфекундином 11-12 місяців. У ряді випадків через 3-6 місяців після припинення лікування можуть спостерігатися рецидиви хвороби. В таких випадках терапію потрібно повторити.
Оскільки під час операції не завжди вдається видалити всі вогнища ендометріозу (молодих жінок зазвичай лікують консервативно), то в післяопераційний період доцільно проводити лікування синтетичними прогестинами протягом 6-12 місяців.
Хворі ендометріозом повинні перебувати під постійним наглядом лікаря і при відновленні захворювання курси терапії необхідно повторювати.
Роль амбулаторного лікаря в профілактиці ендометріозу полягає в тому, щоб враховувати всі можливі моменти, здатні викликати утворення його і проводити відповідне лікування. При виявленні загинів матки як однієї з причин потрапляння менструальної крові в труби і за їх межі необхідно усунути їх і різного роду перешкоди для природного відтоку менструальної крові, якщо вони є. Особливу увагу слід приділяти своєчасному відновленню менструальної функції після аборту. Слід мати на увазі, що якщо протягом 2-3 місяців після нього не менструальна функція відновлюється, необхідно провести зондування порожнини матки для виключення зарощення цервікального каналу.
Категорично повинно бути заборонено продування фаллопієвих труб під тиском, що перевищує 160 - 180 мм рт. ст., так як така маніпуляція може призвести до відриву шматочків ендометрію та занесенню їх у черевну порожнину.
Оскільки ретроградному занесенню менструальної крові у неї може сприяти надмірне фізичне навантаження і заняття спортом під час менструацій, то спортивні тренування з таким навантаженням, як стрибки, їзда на велосипеді, коні, гра в теніс, веслування та інші, у цей період слід заборонити. Особливо в цьому відношенні потрібно враховувати категорію жінок, що займаються хореографією, акробатикою, фігурним катанням та ін.
Не рекомендується проведення піхвових досліджень під час менструацій, а при крайній необхідності воно повинно проводитися дуже дбайливо.
Виявлення різного роду гормональних розладів та їх усунення також сприятиме профілактики ендометріозу.
