Етап медичної реабілітації ділиться на два періоди: гострий посттравматичний; відновлення загальної працездатності.
У першому періоді ставляться наступні завдання: дотримання спокою і щадних умов для травмованого хребта; створення необхідних умов для зрощення відламків; загальне тонізація організму; збереження і підтримка тренованості спортсмена.
Хворий укладається на щит терміном на 2-3 тижні. На наступний же день призначається лікувальна гімнастика загальнозміцнюючого характеру, поступово включаються вправи для м'язів спини і живота (виключаються лише бічні рухи хребта). У міру зменшення болю проводиться лікувальний масаж. Для прискорення регенерації кісткової тканини показані фізіотерапевтичні процедури: електрофорез хлористим кальцієм (15 сеансів), діадинамічні струми (6-8 сеансів).
Другий період починається з ліквідації гострих явищ в зоні перелому, коли болі стихають настільки, що хворого можна поставити на ноги у вертикальне положення. Основні завдання цього періоду - зміцнення м'язового корсета, відновлення функції хребта (повного обсягу рухів), а також загальної працездатності.
У цей час збільшуються об'єм та інтенсивність фізичних вправ (заняття в залі проводяться 2-3 рази в день). Призначаються плавання, робота на тренажерних пристроях з активним включенням м'язів нижніх і верхніх кінцівок. Велике місце в комплексі відновного лікування займають сегментарний і загальний масаж м'язів спини.
Другий період триває, як правило, 5-6 тижнів, після чого можна переходити до спортивно-допоміжних вправ, тобто підготовчого періоду етапу спортивної реабілітації. Підготовчий період спрямований на подальше зміцнення м'язового корсета, збільшення рівня фізичної працездатності, відновлення функції кардіореспіраторної системи, з тим щоб підвести спортсмена до нормального навчально-тренувального процесу без будь-яких обмежень. У цьому періоді відновного лікування збільшується обсяг фізичних навантажень до 50%, а через 3-4 тижні - до 75% об'єму нормальних тренувань. Спортсмени виконують великі обсяги біговій навантаження, багато плавають, займаються на спеціальних тренажерних пристроях. Перехід до основного тренувального періоду залежить від виду спорту і кваліфікації травмованого спортсмена. Чим вище спортивна кваліфікація, тим швидше він приходить до цього періоду, і навпаки.
Але все ж провідним і визначальним чинником є спортивна спеціалізація. Так, у спортсменів циклічних видів спорту: бігунів на довгі дистанції, плавців та ін. - підготовчий період значно вкорочений і більшою мірою збільшений у представників швидкісно-силових та складнокоординаційних видів спорту. Основною ж тренувальний період у представників швидкісно-силових та складно-координаційних видів спорту починається не раніше ніж через 2,5 місяці з моменту травми.
