В даний час проведена маса дослідів, в яких ті чи інші органи людини продовжують «жити» після його смерті (наприклад, серце в певних штучних умовах і т. д.). Наприклад, професор С. В. Андрєєв оживив серце через 99 годин після смерті людини, а професор Ст. А. Неговський під час Великої Вітчизняної війни повернув життя великій кількості поранених, вмирали від сильних крововтрат.
Подібні факти також несумісні з релігійним уявленням про миттєвої смерті, пов'язаної нібито з миттєвим відділенням душі.
Отже, смерть є не «моментом», як вчить релігія, а процесом поступової загибелі окремих органів і систем організму. Повністю підтвердилося діалектико-матеріалістичне і атеїстичне по своїй суті положення Ф. Енгельса: «вже й тепер не вважають наукової ту фізіологію, яка не розглядає смерть як суттєвий момент життя..., яка не розуміє, що заперечення життя, по суті, міститься в самому житті, тож життя завжди мислиться у співвідношенні зі своїм необхідним результатом, що полягає в ній постійно в зародку,- смертю» *.
До сих пір релігія намагається представити етіологію (причини) захворювань, як божественне покарання за людські гріхи або як диявольські підступи.
Розробивши наукові основи етіології, тобто вчення про причини і умов виникнення захворювань, сучасна матеріалістична медицина показала повну неспроможність релігійних вигадок про духовне, божественне або диявольському походження хвороб. Будь-яка хвороба виникає під впливом матеріальних чинників (біологічних, хімічних, фізичних, механічних). І процес розвитку хвороби, тобто патогенез, також виражається і супроводжується певними матеріальними змінами.
До останнього часу багато явища психіки представляли благодатний грунт для вирощування різноманітних релігійно-містичних вигадок. Тому сучасні досягнення фізіології і психології мають неоціненне значення антирелігійного.
Якщо для релігії сновидіння, наприклад, мають «пророче» значення, то наукова медицина, заперечуючи всяке пророцтво, використовує деякі сновидіння в діагностичних цілях. Відомо, що деякі правителі стародавньої Спарти на основі сновидінь, які вони бачили в храмах, видавали різні законодавчі акти. Відомо також, що релігійно налаштовані люди і знахарі, грунтуючись на сновидіннях, передбачали результат того чи іншого захворювання. Зрозуміло, що подібні пророцтва мали антинаукову, містичну основу.
Сучасна медицина, спираючись на матеріалістичне вчення В. М. Сєченова та В. П. Павлова, довела можливість використання снів у діагностичних цілях. Зрозуміло, тут немає нічого надприродного, божественного.
На базі фізіологічного павловського вчення з'ясовано механізми взаємодії кори головного мозку і внутрішніх органів.
Досвідчений лікар на основі сновидінь, породжуваних впливом подразнень, що йдуть від внутрішніх органів, може діагностувати початок хвороби, яка в стані неспання не проявляється у формі тих чи інших типових симптомів. У медичній літературі наводиться ряд цікавих прикладів. Так, одній людині приснилося, що у нього «скам'яніла» нога. І дійсно, через деякий час настав параліч цієї ноги. Інший приклад: пацієнт на протязі декількох місяців бачив уві сні, що він ковтає якісь тверді предмети, і у нього була виявлена злоякісна пухлина в стравоході.
Подібні сновидіння не є ні пророчими, ні божественними. Вони знаходять пояснення з позиції наукової фізіології. Повсякденні, більш сильні враження затуляють від свідомості перші, початкові прояви хвороби. В стані ж сну навіть незначні болючі прояви доходять до сонного ділянок мозку і, не подавляясь більш сильними імпульсами, сприяють виникненню певних сновидінь.
* Ф. Енгельс. Діалектика природи. Госполитиздат, 1950, стор 238.
