Медична допомога у військово-польових умовах - комплекс лікувально-профілактичних заходів військово-медичної служби, проводяться у діючій армії з метою збереження життя ураженим і хворим, відновлення їх здоров'я, боєздатності і працездатності. Характер цих заходів і методи їх здійснення визначаються своєрідністю бойових уражень і захворювань і специфічними умовами бойових дій.
У діючій армії весь процес надання медичної допомоги і лікування уражених і хворих розчленована на групи заходів, що проводяться в різний час і в різних місцях - на місці ураження (на полі бою і в осередках масових уражень) і на етапах мед. евакуації (див. Лікувально-евакуаційне забезпечення).
Ці групи заходів одержали назву видів медичної допомоги: перша медична, долікарська, перша лікарська, кваліфікована і спеціалізована допомога. Кожен вид медичної допомоги складається з певного переліку лікувально-профілактичних заходів, званого об'ємом допомоги. В умовах війни зважаючи на масовість і нерівномірності виникнення санітарних втрат і надходження уражених на етапі медичної евакуації обсяг медичної допомоги може бути повним, коли проводиться весь встановлений комплекс заходів; скороченим, коли не проводять заходів, вилучення яких не пов'язане зі значним погіршенням стану уражених і хворих; і мінімальним, коли проводять тільки невідкладні заходи (за життєвими показаннями).
Цілями першої медичної, долікарської та першої лікарської допомоги є: 1) запобігання загибелі постраждалих від безпосередніх наслідків травм і поразок (кровотеча, різні форми задухи, порушення серцевої діяльності та дихання); 2) попередження виникнення шоку та боротьба з ним; 3) попередження повторного забруднення поверхні ран і опіків, а також розвитку загальної інфекції; 4) підтримання транспортабельності уражених і хворих і зменшення, а за можливості й припинення дії вражаючих факторів (РВ, ОВ і ін).
Перша медична допомога може бути надана на місці ураження самим потерпілим (самодопомога), його товаришем (взаємодопомога), санітарами, санинструкторами, фельдшерами, а іноді і лікарями. У справі надання само-і взаємодопомоги роль фельдшерів виключно велика, так як саме вони навчають особовий склад військ прийомам її надання. Заходами першої медичної допомоги є: тимчасова зупинка кровотечі шляхом накладання джгута або давлючої пов'язки, накладення герметичній (з липкого пластиру або прогумованої тканини індивідуального перев'язувального пакета) пов'язки при відкритому пневмотораксі, штучне дихання, введення антидотів, видалення з порожнини рота сторонніх тіл (пісок, глина тощо), найпростіша транспортна іммобілізація з використанням підручних засобів при переломах кінцівок і хребта, зігрівання і укриття від спеки та холоду, накладення асептичної пов'язки на рану і область опіку, дача антибіотиків, гасіння палаючої одягу, надягання протигаза, часткова санобробка з допомогою індивідуального противохимического пакету, видалення ураженого з зараженої ділянки. Для надання першої медичної допомоги використовуються індивідуальні засоби військовослужбовців (перев'язувальний та протихімічні пакети), кошти з сумки санітара і санинструктора, а також підручні (імпровізовані) шини.
