Заслуговує уваги досвід роботи громадських пунктів у Ворошиловському та Пролетарському районах Москви. Ці пункти створені тут у межах територій, що обслуговуються житлово-експлуатаційними конторами. У приміщеннях цих пунктів розміщуються депутатські групи, дільничні інспектора міліції, оперативні загони добровільних народних дружин підприємств і організацій, товариські суди, ради дитячих кімнат міліції та інші громадські організації. Керують громадськими пунктами охорони порядку ради, до складу яких входять члени райкому партії, депутати районних Рад народних депутатів, представники головних партійних організацій, керівники підприємств, установ (у тому числі медичних), житлово-експлуатаційних контор, агітколективів, командири оперативних загонів добровільних народних дружин, голови будинкових комітетів, товариських судів та ін. Очолюють ради авторитетні люди - представники партійних організацій, керівники підприємств, установ, організацій. Заступником голови ради є дільничний інспектор міліції (старший дільничний інспектор).
Створення рад громадськості за місцем проживання громадян на базі пунктів охорони порядку дозволило посилити індивідуально-профілактичну роботу з правопорушниками, більш оперативно реагувати на побутові конфлікти, пов'язані зі зловживанням спиртними напоями. Представники громадськості на цих пунктах у залежності від особистісних характеристик порушників порядку застосовують різноманітні форми і методи профілактичного впливу, в тому числі бесіди членів ради, громадськості, обговорення на засіданнях ради, будинкового комітету, товариського суду за участю представників громадськості з місця роботи, навчання або родичів особи, що зловживає спиртними напоями або вчинила правопорушення.
Як зазначає «Московська Правда» (2 липня 1981), створені за ініціативою жителів Ворошиловського району Москви в 1972 р. громадські пункти охорони порядку стали своєрідними центрами консолідації сил органів внутрішніх справ і громадськості щодо наведення належного порядку в мікрорайонах. Нині їх діє більше 600, вони є у всіх районах столиці. Особливо добре поставлена робота в пунктах охорони порядку Ленінградського, Ленінського, Краснопресненського, Калінінського, Свердловського та інших районів Москви. Уміло поєднуючи заходи переконання з заходами примусу, актив громадських пунктів спільно з працівниками міліції домігся зниження правопорушень і пияцтва в своїх районах.
Про необхідність посилення громадського та правового впливу на п'яниць, здійснення більш ефективних заходів щодо профілактики пияцтва в трудових колективах і за місцем проживання йдеться в постанові ЦК КПРС «Про поліпшення роботи по охороні правопорядку і посилення боротьби з правопорушниками» (1979). У ньому, зокрема, йдеться про необхідність здійснення практичних заходів «щодо подальшого поліпшення діяльності добровільних народних дружин, товариських судів, громадських пунктів охорони порядку та інших органів громадської самодіяльності... в боротьбі з правопорушниками». Партійні, комсомольські, профспілкові та інші громадські організації повинні розглядати роботу за місцем проживання як продовження виховного процесу, здійснюваного у трудових колективах, як важлива ланка в профілактиці пияцтва і алкоголізму.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7
