Діагноз і диференціальний діагноз. Труднощі в діагностиці вади виникають при невеликій аортальної недостатності, коли клінічна картина пороку дуже мізерна (наприклад, якщо вада проявляється лише одним діастолічним аортальним шумом). У таких випадках діагностиці допомагає ретельно зібраний анамнез, що свідчить про перенесення дитиною ревматичної атаки і за строками від моменту початку атаки дозволяє висловити думку про сформувати пороку, а не поточному ендокардиті аортального клапана (при відсутності симптомів активності ревматичного процесу). За даними А. Б. Воловика (1955) та ін, для формування пороку недостатності аортального клапана необхідний тривалий період (кілька років), але ми спостерігали формування аортального пороку вже через Р/2-2 року після атаки ревматизму.
Виражену недостатність аортального клапана іноді доводиться диференціювати з вродженим пороком серця - відкритою артеріальною протокою, так як і при відкритому аортальному протоці спостерігаються ті ж периферичні симптоми, що і при аортальної недостатності (пульс celer et altus, капілярний пульс, великий пульсовий тиск у результаті значного зниження мінімального та ін), а при об'єктивному обстеженні серця теж виявляється гіпертрофія лівого шлуночка. На відміну від недостатності аортального клапана при відкритому артеріальному протоці, як правило, у другому міжребер'ї зліва вислуховується один безперервний сістолодіастоліческій шум, який на ФКГ реєструється як високочастотний, інтенсивний, що починається в першій половині систоли, поступово посилюється до II тону і послаблення в діастолі; шум має ромбоподібну форму, максимум його відзначається в другому міжребер'ї зліва від грудини.
