У розвитку нефротичного синдрому у дітей велике значення має інфекція та інтоксикація (туберкульоз, инфектартрит тощо). Особлива форма вродженого нефротичного синдрому зустрічається у дітей грудного віку. У 20-30% випадків нефротичний синдром спостерігається при дифузному гломерулонефриті.
Нефротичний синдром у дітей розвивається поступово. Відзначаються блідість, загальна слабкість, знижується апетит, з'являються головні болі, набряклість обличчя і гомілок, нерідко диспептичні явища. При прогресуванні захворювання набрякають повіки, статеві органи, область поясниці, стінки живота. Часто набрякла рідина визначається в черевній і плевральній порожнинах. В легенях вислуховуються застійні дріднопузирчасті хрипи. Втрати білка з сечею становлять більше 3 г на добу. В осаді сечі - значна кількість гіалінових, зернистих і воскоподібних циліндрів. Протягом тривалого часу тримається олігурія, сеча високого уд. ваги. У крові виявляється гиперхолестерпнемия (див. Холестеринемия), гіперліпідемія, гіпопротеїнемія з різким збільшенням α2- глобулінів і зниженням гамма-глобулінів. ШОЕ різко прискорена. Артеріальний тиск і залишковий азот в межах норми. У зв'язку зі зниженою опірністю організму діти часто хворіють респіраторними захворюваннями, пневмоніями, отитами, ангінами і т. д., які погіршують перебіг основного захворювання.
Лікування. Постільний режим. На період різко виражених набряків обмежується вміст солі в їжі. Призначають продукти, багаті солями калію. Для боротьби з гіпопротеїнемією переливають плазму (5 мл на 1 кг ваги дитини) та інші кровозамінники. Кортикостероїдні препарати призначають (тільки лікар) при виключенні спадкової патології з боку нирок та амілоїдозу. Доза преднізолону (2 мг на 1 кг ваги дитини) розподіляється рівномірно протягом дня і дається кожні 3 години до 19 год. Після сходження набряків 2/3 добової дози призначають в ранкові години (7 і 10 год). Після досягнення ефекту препарат поступово відміняють (спочатку вечірню, потім денні і пізніше всіх ранкові дози). Гормональна терапія проводиться під «прикриттям» антибіотиків (пеніцилін 25 000-50 000 ОД на 1 кг ваги на добу, еритроміцин по 100 000-200 000 ОД 4 рази на день, біцилін 10 000 ОД на 1 кг ваги один раз в тиждень). Діуретичний ефект посилюється призначенням гипотиазида спочатку по 12,5 мг, потім по 25 мг у 7 і 10 год. і альдактона (по 6 мг на 1 кг ваги) після 14 год. Інша терапія симптоматична, як при гломерулонефриті (див. Нефрит). У тяжких випадках, з атиповим перебігом захворювання, які важко піддаються звичайній терапії, показано ліпокаін до 1,0 г на добу і препарати хінолінового ряду по 5-10 мг на 1 кг ваги в другу половину дня (делагіл та ін).
З метою попередження рецидивів дитини необхідно оберігати від охолодження, проводити профілактику і лікування інфекцій.
