Профілактика. Незнання етиології неспецифічного виразкового коліту робить як загальні санітарно-гігієнічні заходи, так і індивідуальну профілактику безпредметними. Слід лише зазначити, що лікарські речовини (перш за все антибіотики), що дають алергічні реакції, можуть бути причиною розвитку неспецифічного виразкового коліту і тому обмеження їх застосування і скасування при перших ознаках гіперергічної реакції може бути віднесена до заходів профілактики. Виключення з їжі продуктів, що викликають симптоми «нестерпності», є індивідуальною профілактикою ентероколітів, зокрема неспецифічного виразкового коліту.
В більшості випадків основною профілактичної завданням є подовження ремісії в перебігу захворювання та попередження його загострень. Правильний режим харчування, виключення з їжі консервів, прянощів, алкогольних напоїв - основа профілактики загострень. Хворій протипоказана робота в нічні години, значна фізична і емоційна напруга. Вагітність у більшості випадків викликає загострення захворювання, тому вона небажана, а в разі виникнення повинна бути перервана. Ретельне лікування інтеркурентних захворювань, а також санація вогнищ хронічної інфекції можуть запобігти загострення основного захворювання.
Велике значення в подовженні ремісії в перебігу захворювання має протирецидивне лікування, що призначається хворому по виписці зі стаціонару. Лікарська протирецидивна терапія проводиться тривало (роками) і будується за тим же принципом, що й лікування в стаціонарі. Хворим рекомендується прийом вітамінів: per os постійно, парентерально - у вигляді 3-4-тижневих курсів у весняний і осінній час. Як десенсибілізуючої та антигістамінного засобу рекомендується прийом на ніч димедролу або супрастину протягом декількох місяців. Хворі, у яких терапевтичний ефект був досягнутий салазопирином, продовжують його прийом у дозі 1,0-2,0 г протягом декількох місяців, потім проводяться курси протирецидивного лікування у весняні та осінні місяці, а також при виникненні несприятливих умов (інтеркурентне захворювання, вагітність тощо). Аналогічні рекомендації і щодо колібактерина.
Хворий, який отримував в стаціонарі стероїдні гормони, продовжує прийом таблетованого препарату в дозі, яку отримував до моменту виписки. Через 1-2 тижні доза знижується поступово до 2,5-5,0 мг в день. Через 2-3 місяці робиться спроба до скасування стероїдів; якщо виникають ознаки загострення, прийом стероїдів триває. В окремих випадках вдається домогтися практичного одужання хворого тільки шляхом багаторічної перманентного застосування малих доз стероїдних гормонів.
