Важливим вражаючим чинником ядерного зброї є радіоактивне зараження місцевості. Зараження може створюватися на дуже великих площах, представляючи серйозну небезпеку для особового складу військ та населення. Джерелами радіоактивного зараження місцевості є випадають із хмари ядерного вибуху на землю продукти ділення ядерних боєприпасів, наведена радіоактивність елементів ґрунту в зоні впливу нейтронів, неразделившиеся продукти ядерного заряду.
Радіоактивні частинки, що виникають при повітряних вибухах, що мають малі розміри. Повітряними потоками вони несуться на великі відстані і поступово осідають на великій території. У зв'язку з цим при повітряних вибухах не відбувається сильного зараження місцевості, за винятком району епіцентру вибуху за рахунок наведеної радіоактивності. Найбільше значення радіоактивне зараження місцевості має при наземних і неглибоких підземних ядерних вибухах у зв'язку з утворенням величезної кількості ґрунтової пилу, яка залучається до вогненна куля. При підйомі вогняного кулі і в міру його охолодження радіоактивні продукти перемішуються з частинками ґрунту й осідають на поверхню цих частинок. Радіоактивна хмара переміщується у напрямку руху повітряних потоків. Найбільш великі частинки осідають на поверхню землі ще до моменту досягнення хмарою максимальної висоти, а легкі частинки випадають на великій відстані від центру вибуху. Зі збільшенням потужності вибуху і швидкості вітру розміри зараженої території зростають. Форма радіоактивного сліду на місцевості залежить від напрямку руху потоків повітря і рельєфу місцевості. При постійному напрямку і силі вітру радіоактивний слід на місцевості наближається до форми еліпса.
Основну небезпеку для людей на зараженій місцевості являє зовнішнє гамма-опромінення.
Ступінь ураження людей, що знаходяться на радіоактивно зараженій місцевості, залежить від отриманої ними дози радіації і часу перебування на місцевості.
Розрізняють одноразове (гостре) та багаторазове (хронічне) опромінення. Одноразове опромінення відповідає дозі радіації, отриманої протягом 4 діб, а повторне - від кількох днів до року.
Деяке значення при оцінці уражень людей має бета-випромінювання, особливо при попаданні радіоактивних речовин на шкіру, в результаті чого можуть виникнути радіаційні опіки (бета-опіки). Проникаюча спроможність альфа-частинок невелика, і це джерело радіоактивного зараження можна не брати до уваги. Проведена в перші години після зараження спец. обробка значною мірою попереджає місцеві поразки шкіри (див. Спеціальна обробка).
Радіоактивні речовини, потрапивши всередину організму з повітрям, їжею, водою, через ранові та опікові поверхні, не викликають опромінень, які могли б знизити бій - і працездатність людей.
Захист від радіоактивних речовин спрямована на ослаблення доз зовнішнього гамма-опромінення, що досягається розміщенням людей в різного роду укриттях, а також проведенням інших заходів (своєчасне оповіщення, зміна районів розташування військ, контроль опромінення тощо).
При оцінці ураження людей ядерною зброєю необхідно враховувати можливість одночасного впливу всіх шкідливих факторів або будь-яких їх комбінацій. У зв'язку з цим виникають комбіновані ураження. При застосуванні ядерної зброї виникають осередки масового ураження, організація медичної допомоги в яких має свої особливості (див. Вогнище масових поразок).
