Операція «резекція покривного хряща» проводиться під наркозом. Розріз шкіри і фасції найчастіше внутрішній, парапателярный. Проводиться ревізія суглоба. Уражену ділянку хряща вирізають гострим ножем до здорових тканин, пластинки відшаруванням хряща видаляються повністю. При виразках січуться «подритие» краю, так, щоб зробити їх більш пологими (відомо, що «подритие» краю виразки кришаться, будучи основним джерелом утворення вільних хондромных тіл, які дратують синовіальну оболонку і викликають синовіт). З метою стимуляції регенераторних процесів тонкої спицею робиться множинна туннелизация дна і країв виразки (К. Franke, 1981). Операція закінчується пошаровим зашиванням рани. Післяопераційне відновлення (етап медичної реабілітації) ділиться на три періоди: гострий післяопераційний; відновлення функції кінцівки; відновлення загальної працездатності.
Перший період вирішує завдання якнайшвидшої ліквідації гемартрозу та синовіту; профілактики післяопераційних ускладнень; створення умов для кращої регенерації тканин.
Хворого укладають на функціональної ліжка, нога в середньофізіологічному зігнутому стані і піднятому положенні. Іммобілізація не проводиться. На наступний день після операції проводиться пункція суглоба. З 2-3-го дня призначаються комплекс загальнотонізуючих вправ, захоплюючих м'язи верхніх кінцівок, тулуба, здорової ноги, активні рухи стопи та її пальців, а також ізометричні скорочення м'язів стегна оперованої кінцівки. У міру зменшення болю показані активні рухи в оперованого суглобі. З фізіотерапевтичних засобів в цьому періоді призначаються УВЧ-терапія і легкий отсасывающий масаж стегна вище зони операції.
Після зняття швів (на 8-10-й день) обсяг і інтенсивність загальнотонізуючих вправ значно зростають, збільшується і кількість активних рухів в оперованого суглобі. Хворий починає ходити з повним розвантаженням суглоба на милицях чи у шарнірному апараті типу Барре. Використовується і шарнірний апарат зі спеціальним механізмом, що дозволяє індивідуально дозувати амплітуду рухів, швидкість пересування. При цьому ретельно дозується і кількість рухів. Застосування шарнірних апаратів дозволяє попередити перевантаження і повторні травми оперованого суглоба. Крім того, застосовуються полегшені режими рухів на ковзної площині і платформи Каптелина, а також вправи в теплій воді в ваннах і лікувальному басейні.
Для якнайшвидшої ліквідації синовіту і поліпшення процесів регенерації суглобового хряща в порожнину суглоба вводяться ферментні препарати, мукополісахариди (артепарон, альфахимотрипсин та ін) в поєднанні з оксигенотерапією (3. С. Миронова).
Другий період починається після зникнення ознак синовіту колінного суглоба, коли спортсмен переводиться у відділення реабілітації. В цей період значно збільшуються об'єм та інтенсивність загальнозміцнюючих вправ. Заняття проводяться в спортивному залі (індивідуально або групою). Призначаються вправи силового характеру з обтяженням на спеціальних тренажерах, зберігають і підтримують загальну тренованість організму. Для оперованого суглоба показані активні рухи в умовах розвантаження (у режимі щадіння) - до 3-4 місяців з моменту операції. Повністю виключаються ударні осьові навантаження: біг, стрибки. Дозволяються ходьба, плавання кролем, вправи на велоергометрі з невеликим обтяженням. Триває лікування масажем, включається самомасаж (3-4 рази в день). З фізіотерапевтичних засобів широко використовуються озекерит-парафінові аплікації, фонофорез емульсією гідрокортизону або преднізолону, електрофорез літієм та ін.
Після виписки із стаціонару призначається санаторно-курортне лікування, а у міру відновлення повної амплітуди рухів у колінному суглобі та опорної функції кінцівки у спортсмена відновлюється загальна працездатність (для осіб, не пов'язаних з виконанням важкої фізичної праці).
Період відновлення функції травмованої кінцівки - найвідповідальніший у комплексі відновного лікування, так як зумовлено тяжкістю патології і слабкістю регенераторних можливостей хрящової тканини.
Етап спортивної реабілітації. До тренувань слід приступати тільки після повного відновлення функції оперованого суглоба і нервово-м'язового апарату (м'язової маси стегна, нормалізації силових показників і тонусу м'язів). Виключно важливе значення набувають експертні питання, тобто можливість занять обраним видом спорту. При цьому необхідно враховувати характер, глибину і поширеність зони ураження хряща, вік, кваліфікацію спортсменів та ін. Позитивне рішення поставлених питань дає право приступати до тренувань.
У підготовчому періоді цього етапу спортсменам рекомендується в основному циклічна робота (велоергометр, мірний біг на тредбане, плавання в ластах тощо). По мірі відновлення загальної працездатності призначаються вправи силового і швидкісно-силового характеру, на складну координацію; масаж, сауна і сауна.
До тренувань без обмеження дозволяється приступити не раніше ніж через 6 місяців з моменту операції. Необхідно ретельне лікарське спостереження.
