За збірної статистикою М. А. Мухаринского, на 127 201 розтин рак дванадцятипалої кишки зустрівся 44 рази, що становить 0,035%. Переважною локалізацією раку є низхідний відділ дванадцятипалої кишки. «У дванадцятипалій кишці найчастіше зустрічаються пухлини інфільтруючого характеру з изъязвленной поверхнею, сильно стенозуючі просвіт кишки, з отверделыми валикообразными краями. Великі екзофітні пухлини представляють виняткову рідкість» (Б. Л. Бронштейн, 1962). Resnik і Cooper (1958) за даними літератури за 1948-1956 рр. зібрали 361 випадок раку дванадцятипалої кишки. В нашій клініці за період 1950-1970 рр. спостерігалося 4 хворих з раковими пухлинами низхідній частині дванадцятипалої кишки. Слід зазначити, що за той же період часу спостерігалося 145 хворих з раковим ураженням фатерова соска. За локалізації на першому місці стоїть рак низхідної частини дванадцятипалої кишки, а рак верхньої і нижньої горизонтальної частини зустрічається значно рідше. Розташування раку в районі фатерова соска дозволяє думати про зв'язок з первинним ураженням дистальної частини загального жовчного протоку і подальшим переходом в дванадцятипалу кишку.
Симптоматика при локалізації раку в початковій частині дванадцятипалої кишки вельми схожа з такою при раку пілоричного відділу шлунка: виникає явище поступово розвивається стенозу.
При раку низхідного відділу дванадцятипалої кишки на перший план виступає жовтяниця внаслідок здавлення фатерова соска і термінального відділу загальної жовчної протоки. Звичайним супутником механічної жовтяниці при раку низхідного відділу дванадцятипалої кишки служить симптом Курвуазьє (прощупується, безболісний, напружений жовчний міхур). Для ранньої діагностики локалізації раку низхідного відділу дванадцятипалої кишки доцільно застосування рентгенівського дослідження, зокрема дуоденографіі, в стані штучної гіпотонії. Рак нижньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки починає клінічно проявлятися тоді, коли настає звуження її просвіту. Одночасно з цим спостерігаються біль у верхньому відділі живота, потім приєднуються блювання жовчю.
Що стосується хірургічного лікування раку дванадцятипалої кишки, при локалізації його в верхній горизонтальній частині тактика хірурга буде такою ж, як і при раку воротаря, тобто резекція дистального відділу шлунка і початкової частини дванадцятипалої кишки до місця входження в неї загального жовчного протоку.
При локалізації раку в районі фатерова соска і низхідній частині дванадцятипалої кишки радикальна операція буде складатися в панкреатодуоденальної резекції, видалення всієї дванадцятипалої кишки з дистальним відділом загальної жовчної протоки і з головкою підшлункової залози. При локалізації раку в нижньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки можлива більш обмежена резекція тільки цього відділу кишки з подальшим відновленням його прохідності, зшиванням кінець в кінець дванадцятипалої кишки з початковою частиною тонкої кишки.
Прогноз quo ad vitam et quo ad valitudinem при раку дванадцятипалої кишки значно менш сприятливий, ніж при раку шлунка.
Саркома дванадцятипалої кишки зустрічається виключно рідко. Всього в літературі описано 43 випадку саркоми дванадцятипалої кишки. Ці пухлини мають інфільтративний ріст, можуть досягати великих розмірів, викликають здавлення дванадцятипалої кишки і явища стенозу її (Winston, Ewans, 1966).
В нашій клініці спостерігалася одна хвора з ретикулоцитомой низхідного відділу дванадцятипалої кишки. В клінічному перебігу у цієї хворої відзначені профузні шлунково-кишкові кровотечі внаслідок виразки пухлини і механічна жовтяниця.
У дванадцятипалій кишці доброякісні пухлини та поліпи зустрічаються вкрай рідко. Переважною локалізацією доброякісних пухлин є фатєров сосок. Аденома останнього супроводжується свербінням шкіри, ундулирующей жовтяницею, билирубинемией.
При аденомі фатерова соска проводиться зберігає операція: розтин дванадцятипалої кишки і видалення аденоми. Прогноз сприятливий.
