При хронічній недостатності серця III ступеня лікувальна гімнастика застосовується тільки при стабілізації недостатності кровообігу і в період інтенсивного лікування при поліпшенні стану хворого. Вона спрямована на попередження ускладнень, стимуляцію компенсацій і поліпшення психічного стану хворого. Правильно підібрані вправи не заважають, а, навпаки, полегшують роботу серця, так як активізують внесердечные фактори, кровообігу. До таких вправ відносяться активні рухи для дрібних та середніх м'язових груп. Рухи у великих суглобах кінцівок виконуються з неповною амплітудою, з укороченим важелем, іноді з допомогою або пасивно. З вправ для тулуба застосовуються тільки поворот на правий бік і невисока підведення тазу. Статичні дихальні вправи виконуються без поглиблення дихання. Всі вправи виконуються в повільному темпі, з вихідного положення лежачи на спині з піднятим узголів'ям. Кількість повторень у великих суглобах 3-4 рази, в дрібних-4-6 разів.
При хронічній недостатності серця Н-II ступеня лікувальна фізична культура проводиться з метою попередження ускладнень, поліпшення обмінних процесів в міокарді, периферичного кровообігу і боротьби з застійними явищами, надання легкого загальнотонізуючий дії, підвищує функції всіх систем організму, в тому числі центральної нервової та ендокринної.
При недостатності Н-ІІБ ступеня методика занять лікувальною гімнастикою в основному нагадує методику при H-III ступеня, але збільшується кількість повторень рухів у дрібних суглобах до 8-10 разів - дихальні вправи виконуються з подовженим і кілька посиленим видихом, що покращує венозний відтік і покращує периферичний кровообіг. Починають застосовувати вправи для м'язів тулуба, які виконуються з неповною амплітудою при 3-4 повтореннях. Вихідні положення лежачи і сидячи.
При серцевій недостатності Н-ІІА (за цією ж методикою починають заняття хворі, віднесені до IV функціонального класу) у заняття включається більше вправ для середніх і великих м'язових груп кінцівок і тулуба. Поступово збільшується, але залишається ще неповною амплітуда рухів. Всі рухи узгоджуються з диханням. Спеціальні дихальні вправи, статичні і динамічні, проводяться з посиленням і подовженням видиху. Рухи у великих суглобах виконуються в повільному темпі 4-6 разів, а в дрібних - в середньому 8-12 разів. Вихідні положення лежачи, сидячи і стоячи.
При поліпшенні стану хворого ставиться завдання поступово адаптувати його до помірно підвищеним фізичним навантаженням. З цією метою починають застосовувати дозовану ходьбу, протяжність якої поступово доводять до декількох сотень метрів. Повільний Темп ходьби. Гімнастичні вправи ускладнюються, амплітуда рухів і темп збільшуються. Вправи для великих м'язових груп повторюються 6-12 разів.
При хронічній серцевій недостатності H-I ступеня і для хворих, віднесених до III функціонального класу, основним завданням занять лікувальною фізичною культурою є адаптація серцево-судинної системи і всього організму до побутових і виробничих фізичним навантаженням. В заняття включаються вправи для середніх і великих м'язових груп, вправи з предметами (гімнастичними палицями, м'ячами), невеликими обтяженнями (гантелями, набивними м'ячами 1 - 1,5 кг) і опором, малорухомі ігри, ігрові завдання, різна ходьба, нетривалий біг у повільному темпі. Рухи, складні по координації, виконуються з повною амплітудою. Число повторень - 8-12 разів. Вони чергуються з вправами для дрібних м'язових груп рук і ніг і з дихальними вправами. Застосовуються всі основні вихідні положення: стоячи, сидячи і лежачи.
Крім занять лікувальною гімнастикою використовується ранкова гігієнічна гімнастика і дозована ходьба. Дистанція ходьби збільшується до 1-1,5 км, темп ходьби - до 70-80 кроків в хвилину (швидкість 50-60 м/хв).
При компенсованому стані кровообігу і для хворих II і I функціональних класів ставиться завдання тренування серцево-судинної системи і всього організму з допомогою поступово зростаючих фізичних навантажень (більш докладно див. у розділі «Ішемічна хвороба серця»).
