Нейролептичні засоби викликають у людей зменшення напруженості, хвилювання, занепокоєння, надмірної рухової активності, агресивності. З цієї причини їх назвали «великі транквілізатори». Основну групу речовин становлять похідні фенотіазину, а головним їх представником є аміназин. Одноразова смертельна доза аміназину - понад 50 мг на 1 кг маси тіла, хоча індивідуальна чутливість до нього варіює. Описані смертельні наслідки від прийому 0,5 г аміназину і випадки одужання при прийомі 6 г препарату. Діти більш чутливі до аміназину, летальна доза для них в середньому становить 0,25 р. Аміназин та його аналоги порівняно добре всмоктуються в шлунково-кишковому тракті, майже повністю метаболізують в печінці і виводяться нирками та легенями. Симптоми інтоксикації щодо чітко проявляються лише через кілька годин після прийому препаратів. Відзначається пригнічення функції кори головного мозку з вимиканням свідомості, нервовими реакціями, розвивається гостра дихальна і судинна недостатність. При макроскопічному та гістологічному дослідженнях померлих від гострої інтоксикації нейролептичними засобами відзначаються важкі зміни - крововиливи в м'які мозкові оболонки, набряк головного мозку, білкова дистрофія печінки та нирок, повнокров'я внутрішніх органів. Діагностика отруєнь ґрунтується на даних анамнезу, клінічній картині і результатах лабораторних досліджень. Похідні фенотіазину можуть бути виявлені в сечі. Проводиться кількісне визначення аміназину в біологічних середовищах організму.
Транквілізатори незалежно від хімічної будови створюють загальний заспокійливий ефект. Вони малотоксичні, проте при значному перевищенні дози можуть виникати гострі отруєння аж до коматозного стану. Так, описані гострі отруєння від прийому 40-120 таблеток мепробамата (8-48 р), 30-100 таблеток еленіум (0,3-1 м). Вважають, що смертельна разова доза мепробамата для дорослих в середньому 0,1-0,3 г на 1 кг маси тіла. У дітей летальний результат може наступити від прийому значно меншої кількості.
Патоморфологічні зміни при отруєння транквілізаторами нагадують такі при отруєнні барбітуратами. Діагностика отруєнь ґрунтується на оцінці клінічної картини: різке зниження м'язового тонусу, слабкість, атаксія, сонливість, втрата свідомості, пригнічення дихання та ін., анамнестичних даних і результатів лабораторного якісного та кількісного визначення цих препаратів в організмі.
Судомні отрути. Стрихнін є основним алкалоїдом насіння чілібухі, що містить не менше 2,5 % алкалоїду стрихніну. Використовується в медичній практиці у вигляді солі азотистої стрихніну (безбарвний кристалічний порошок) як гіркоту для поліпшення травлення, стимуляції процесів обміну і функцій спинномозкових центрів. Має гіркий смак. Є важкорозчинним у воді і спирті. Препарат використовується також для боротьби з гризунами та іншими дикими тваринами.
Випадки вбивства і самогубства вкрай рідкісні.
Можливі випадки отруєнь при прийомі перорально і парентерально. Для дорослих летальна доза 0,1-0,3 г, для дітей - 0,005 р. Токсична дія препарату пов'язана з його впливом на міжнейронні синапси спинного мозку, полегшуючи проведення збудження в них. В організмі стрихнін розподіляється відносно рівномірно. Близько 20 % стрихніну виводиться з організму в незміненому вигляді нирками, близько 80 % препарату руйнується в печінці. Повне виділення препарату відбувається протягом 3-4 діб, проте основна його частина виділяється через 10 ч.
Тяжкість отруєння залежить від дози введеного речовини і виявляється в підвищеної рефлекторної збудливості ЦНС. Дози від 0,01 до 0,02 г викликають тремор, відчуття страху, поява тонічних посмикувань жувальних і потиличних м'язів. Підвищується чутливість до будь-якого зовнішнього подразника. У подальшому розвиваються тонічні судоми аж до опистотонуса.
При дуже великих дозах настає параліч дихального центру і швидка смерть. Смерть зазвичай настає або від асфіксії в результаті судом, або в результаті виснаження ЦНС. На секції померлих від отруєння стрихніном відзначається лише картина гостро настала смерть. Стрихнін тривалий час зберігається в трупі і виявляється в органах навіть через кілька місяців після смерті.
