Дані не тільки біопсії, але навіть результати гістологічного дослідження, виконані досвідченими фахівцями, котрі вивчали віддалену частину патологічно зміненої залози, далеко не завжди бездоганні, коли вони не виявили раку. Відповідний ділянку, де гніздився рак, міг не виявитися в тому матеріалі, який був узятий для гістологічного дослідження. Про це свідчать сумні спостереження багатьох дослідників. Ця обставина є важливим доказом необхідності тотальної екстирпації ураженої раком щитовидної залози, навіть якщо немає поширених змін. Не без підстави ряд сучасних досвідчених хірургів (у нас, зокрема, з. д. н. проф. в. І. Колесов) наполягають на тотальної екстирпації щитовидної залози не тільки в II, але і в I стадії. Крім того, необхідно подальше використання іонізуючого випромінювання, у II і I стадії, забезпечує знешкодження мікроскопічних метастазів не тільки в зоні розташування віддаленої щитовидної залози, але і в 6-8 см за її межами.
Не тільки вторгнення пухлинних елементів у кров'яне русло і прорив ними капсули щитовидної залози, але і швидкий ріст пухлини, наявність щільних вузлів, недостатнє диференціювання клітинних елементів і їх поліморфізм і разом з тим велика кількість мітозів характеризують злоякісність пухлини, тим більше при наявності симптомів компресії.
Дуже злоякісними є солідні раки (carcinoma simplex), а також carcinoma epidermoidale.
Рак щитовидної залози зустрічається частіше при узловатом зобі, ніж при гладкому. При эйтиреоидном стані рак зустрічається частіше, ніж при гипертиреоидном стані; рак дуже рідко спостерігається при гипотиреоидном стані (Julesz і Hollo та ін, 1961).
Ракова пухлина зазвичай мало поглинає йод-131. «Гарячі» вузли (тобто поглинають багато йоду) це зазвичай неракові вузли, «холодні» вузли - це ракові (Rowson з співр., 1948, 1949; Fitzgerald з співр., 1949; Perlmutter з співр. та ін). Ці вказівки увійшли до багатьох керівництва. Однак, за даними Ст. 3. Аграната (1967), «холодні» вузли спостерігалися при раку не завжди, а в 71,8%.
Добре відомий сумний результат у осіб, загиблих від раку, що виникає від рентгенівського опромінення або дії радію. Майже завжди у цих випадках у результаті впливу іонізуючого випромінювання виникало рак шкіри з наступними метастазами в різні органи. Лише в рідкісних випадках первинної локалізацією раку променевого походження були такі органи, як матка, яєчники і гортань.
Виникнення професійного променевого раку з такими рідкими локалізаціями багатьма береться під сумнів, бо і без опромінення у цих органах з великою частотою виникає рак.
На VII Міжнародному протиракову конгресі в Лондоні в 1958 р. Bielschowsky повідомив про експериментальних і клінічних даних, уточнюючих умови, що грають визначену роль у виникненні новоутворень і, зокрема, раку щитовидної залози. При нормальної діяльності гіпофіза і гіпоталамуса гіперплазію тиреоїдної тканини треба розглядати як наслідок нестачі гормону щитовидної залози. Якщо концентрація тиреоїдного гормону падає нижче критичного рівня, включається діяльність передньої частки гіпофіза (мабуть, поєднана з такою гіпоталамуса), що стимулює діяльність щитовидної залози. Якщо в цих умовах стимуляція гормональної діяльності щитовидної залози все ж залишається недостатньою і вона не в змозі посилити продукцію тиреоїдного гормону, то створюються умови для виникнення зобу, а також і ракової пухлини. Швидкість розвитку пухлини залежить від ряду факторів (локальних і загальних) і, зокрема, від відсутності або наявності латентних клітин пухлини.
