Історичні рішення XXII і XXIII з'їзду КПРС озброїли радянських людей величної програмою будівництва комунізму в СРСР.
Комуністична партія вважає своїм головним економічним завданням створення протягом найближчого часу матеріально-технічної бази комунізму.
Для успішного здійснення цього завдання виключно важливе значення має подальше підвищення свідомості широких мас нашого народу, виховання нової людини, формування людей з комуністичними рисами характеру.
Ідеологічна робота завжди стояла в центрі уваги нашої партії.
В системі комуністичного виховання молоді боротьба з проклятим спадщиною минулого - пияцтвом, аморальною поведінкою, статевою розбещеністю - невід'ємна частина боротьби з пережитками капіталізму в цілому.
Між тим боротьба з цими нездоровими явищами далеко не завжди носить активний і наступальний характер, в окремих випадках вона ослаблена або зовсім припинена.
Наш народ показує чудеса героїзму в праці. Він може і повинен випалити розпеченим залізом «родимі плями», які спотворюють тіло і душу людини.
Боротьба з пережитками старого світу є боротьба за комунізм. Мільйони радянських людей ведуть цю боротьбу всюди - на вулицях, в побуті, на підприємствах і будівництвах, у бригадах комуністичної праці. Виразно сказав про це один з робочих Магнітогорського комбінату: «Ми варимо сталь, випалюємо з неї шкідливі домішки, тепер те ж саме будемо робити самі з собою. Це складна технологія, але вона повинна бути освоєна заради перемоги комунізму».
Так, це важка технологія! І її треба вирішувати не колись потім, у майбутньому, а вже сьогодні, причому всіма засобами, наявними в нашому розпорядженні.
Боротьба за оздоровлення побуту повинна реалізуватися не по якійсь одній лінії, наприклад суто медичною або чисто профспілкової, а ця боротьба повинна бути загальною, суспільною боротьбою.
Необхідно створити атмосферу самій різкій, самої активної нетерпимості по відношенню до порушника громадського порядку, мобілізувати громадську думку навколо аморальних явищ.
Треба домогтися того, щоб шукачам любовних пригод або, простіше кажучи, розпусникам і любителям випивок і оргій було соромно, соромно перед сусідами, товаришами, колективом, суспільством. Сором, совість - це ті сили, які повинні утримати від подібних вчинків.
Не можна зраджувати забуттю виховання цих якостей ще з дитинства.
Не благодушність і поблажливість, а громадський осуд у всіх випадках пияцтва, аморального поведінки, розбещеності і пов'язаних з ними інших аморальних вчинків має виключне значення, так як сила нашого громадського впливу здатна, як відомо, давати відчутні результати, направляючи на шлях істинний тих, хто з нього збився.
На жаль, має місце терпиме ставлення до потворних явищ пияцтва і розпусти і якесь співчуття. Чого, мовляв, взяти з такої людини. А знаєте, який він хороший працівник? Хто, мовляв, не любить погуляти і доглянути!
А треба сказати, що такі співчутливі погляди, що виправдовують репліки, прагнення вигородити гуляку, п'яницю чи навіть просто байдуже споглядання - все це лише додає сміливість «лицарям» жіночих сердець і героям «зеленого змія» і тим самим сприяє поширенню шкідливих вад.
Крім залучення уваги громадськості до боротьби за здоровий побут і створення обстановки нетерпимості до пережитків минулого, винятково важливе місце повинна займати систематична, а не компанійська, наполеглива, а не формальна виховна робота.
І тут величезне значення позитивного прикладу у праці, побуті, суспільному й особистому житті. Сама наша молодь, комсомольці повинні виявити найбільшу активність.
