Перикардит

Згідно з даними літератури, уремічний перикардит по частоті займає 4-е місце після перикардиту эпистенокардитического, ідіопатичного і пухлинної природи (М. І. Теодор, 1973) і становить від 5,5% до 15,1% всіх перикардитов (Ф. Р. Кутів, М. А. Самойлова, 1962). Перикардит у хворих з термінальною нирковою недостатністю клінічно виявляється в 30-50% випадків (С. Д. Рейзельман, 1949; 3. М. Волинський, 1962; В. М. Єрмоленко, 1974).
Перикардит при уремії часто протікає безсимптомно, не Супроводжуючись якимись суб'єктивними ознаками, і наявність шуму тертя перикарда не виключає випоту в перикардіальну порожнину (Ross, 1972). Перикардит, як відомо, вважається поганим прогностичною ознакою: за даними В. М. Єрмоленко (1974), тривалість життя хворих після виявлення у них шуму тертя перикарда склала 10 - 22 дні. У той же час сучасні методи лікування ниркової недостатності, зокрема гемодіаліз, роблять перикардит оборотним процесом (в. І. Шумаков, Е. Р. Левицький, 1974).
Виникнення перикардиту пов'язують з асептичним запаленням на ґрунті аутоінтоксикації азотистими шлаками, при цьому в запальний процес досить часто залучаються і прилеглі ділянки міокарда (3. М. Волинський, 1962; Ст. Йонаш, 1963). Патологоанатомічно перикардит у переважній більшості випадків носить фібринозний характер і значно рідше-серозно-фібринозний або фібринозно-геморагічний (М. І. Теодор, 1973; В. М. Єрмоленко, 1974).
За нашими даними (табл. 32), перикардит клінічно зустрічається, починаючи з ІІБ стадії, у 7-8% хворих. При прогресуванні процесу число випадків різко і достовірно збільшується і виявляється в ІІІБ стадії вже у кожного третього хворого. Аналогічна картина спостерігається і при динамічному спостереженні за хворими (табл. 33): при наростанні ниркової недостатності шум тертя перикарда з'явився у 7 хворих, у яких він до цього не визначався. Відсутність чіткого погіршення функції нирок не запобігає збільшення числа хворих з шумом тертя перикарда (з 2 до 4 до кінця спостереження).
На аутопсії (табл. 34) перикардит мав місце у 6 з 40 хворих, померлих від ХНН (15%). Цікаво відзначити, що якщо лікар не чує шуму тертя перикарда, то і секційно перикардит практично не зустрічався: гиподиагностика мала місце лише у 1 з 30 хворих. При наявності аускультативной картини перикардиту на секції в рівному числі випадків може зустрітися і не зустрітися перикардит: з 10 хворих, у яких клінічно выслушивался шум тертя перикарда, перикардит біля секційного столу був виявлений у 5. Така клінічна гіпердіагностика може бути лише позірною, так як початкові форми фібринозного перикардиту на розтині можуть легко проглядатися (А. В. Абрикосів, 1947).
Таким чином, підводячи підсумки даними фізикального дослідження серця, можна зазначити (рис. 23), що по мірі прогресування ниркової недостатності відбувається зміна нормальної частоти ритму тахікардією, зростає кількість хворих із збільшеними розмірами серця, змінюється аускультативно симптоматика: виразно зростає число осіб з приглушеними тонами серця і наявністю систолічних шумів, шум тертя перикарда в термінальній стадії вислуховується у кожного третього хворого.