Харчові токсикоінфекції можуть бути викликані наступними умовно патогенними бактеріями: кишкової і паракишечной паличками, протеєм, паличкою Моргана, стрептококом і Cl. perfringens. В даний час відомі энтеропатогенные типи кишкової палички (O55В5, O111В4 та ін) - збудники проносу у дітей раннього віку і токсико-септичних захворювань новонароджених. Належність виділеної культури до энтеропатогенному типу кишкової палички можна встановити, вивчивши її антигенну структуру. Харчові токсикоінфекції викликаються зазвичай патогенними типами кишкової палички.
Ідентифікація виділеної культури здійснюється за допомогою реакції аглютинації спочатку з комплексною, а потім з типовими ІВ сироватками. Ця реакція ставиться з живою (О-антиген) і нагрітої до 100° протягом 1 - 2,5 години (О-антиген) культурою. Обов'язкова постановка реакції аглютинації з пробами сироватки хворого на 1-3-й, 7-10-й, 15-18-й, 28-30-й день захворювання з виділеним від хворого живий і нагрітої культурою. Реакція аглютинації вважається позитивною при розведенні 1 : 200.
Етіологічна роль кишкової палички та інших умовно патогенних бактерій при П. т. може вважатися доведеною лише тоді, коли з харчового продукту і матеріалів від хворих виділено ідентичний мікроб, щодо якого в організмі хворого спостерігається наростання титру специфічних аглютинінів в крові.
Протей широко поширений в природі як аеробний збудник гниття. Описані спалахи харчових токсикоінфекцій після вживання вареного м'яса, з якого було виділено Proteus vulgaris, а у частини перехворіли через 12 днів реакція аглютинації з сироваткою була позитивною (1 : 400). Клінічна картина П. т., викликаних протеєм, має деяку схожість із захворюваннями, викликаними стафілококом: коротка інкубація (до 4 годин), блювання, різкий біль в животі. Обсіменіння харчового продукту протеєм свідчить про грубе порушення санітарно-гігієнічного режиму в харчовому установі.
Паличка Моргана у рідкісних випадках може бути збудником П. т., що підтверджується бактеріологічними та серологічними аналізами (наявність специфічних аглютинінів до виділеного штаму в сироватці хворих в динаміці), а також епідеміологічним обстеженням спалаху.
У зарубіжній літературі є повідомлення про спалахи П. т., викликаних стрептококами. Про можливу роль Cl. perfringens в етіології П. т. свідчать експерименти на добровольцях Дише і Элека (F. Е. Dische, S. D. Elek) та епідеміологічні спостереження за кордоном.
В СРСР описані лише поодинокі випадки П. т., пов'язаних з Cl. perfringens (Ф. А. Чорткова з співр.).
За існуючим положенням бактеріологічні дослідження при П. т. повинні включати і посіви матеріалів на Cl. perfringens.
Харчові токсикоінфекції, викликані дизентерійними бактеріями Зонне і паличкою паратифу, спостерігаються рідко. Захворювання протікають спочатку у формі гострого гастроентериту (блювання, пронос, підвищення температури, головний біль, біль у животі тощо). Потім у одних постраждалих через три доби хвороба закінчується одужанням, а в інших триває як дизентерія або паратиф.
