Харчування травмованого спортсмена являє собою один з найменш вивчених питань спортивної медицини, але має велике теоретичне і прикладне значення.
Необхідно враховувати витрати енергії в до - і післяопераційному періодах, а також на етапах медичної та спортивної реабілітації. Практика, однак, показує, що в клініках травматології режим харчування спортсменів, по суті, нічим не відрізняється від звичайного (для не займаються спортом пацієнтів). Ймовірно, слід передбачити чотириразовий прийом їжі протягом доби з урахуванням віку спортсмена, його спортивної діяльності, вагової категорії і т. п. Харчування повинно бути строго індивідуальним і збалансованим.
Проблема харчування так само гостро стоїть і на етапі спортивного тренування.
Для забезпечення нормальної життєдіяльності спортсмена, що знаходиться на лікуванні, необхідно раціональне харчування: висока його калорійність, різноманітність, легка засвоюваність і невеликий обсяг добового раціону. Правильно організоване харчування не тільки повністю покриває енергетичні та пластичні витрати організму, але і цілеспрямовано підвищує ефективність тренування, працездатність, прискорює перебіг відновних процесів.
При організації харчування спортсменів необхідно враховувати набір продуктів, їх хімічний склад, кількісні пропорції окремих продуктів в раціоні, спосіб їх кулінарної обробки, режим харчування і т. п. Але головним у розробці будь-якого раціону має бути, з одного боку, знання біохімічних закономірностей обміну речовин, обумовлених обсягом, інтенсивністю і характером спортивних навантажень, а з іншого - врахування закономірностей засвоєння (асиміляції) харчових продуктів в організмі здорової людини.
Основна вимога до харчування спортсменів полягає в тому, що енергетична цінність продуктів повинна відповідати витратам організму. Враховуючи неповну засвоюваність деяких з них, калорійність раціону повинна перевищувати 5-10% добовий витрата енергії.
Загальна повноцінність харчування визначається наявністю достатніх кількостей основних компонентів їжі (білків, жирів і вуглеводів), кількісної їх повноцінністю, а також оптимальними співвідношеннями між ними, що сприяють найбільш повному їх засвоюванню. Значною мірою загальна повноцінність харчування визначається кількістю і якістю білків у раціоні. Для спортсменів рекомендуються наступні норми білків: для чоловіків - 154-171 г, а для жінок - 120 - 137 г в день. Жири використовуються організмом в основному в якості джерела енергії. Добова потреба в жирах для спортсменів складає у чоловіків 145 - 161 г, у жінок - 113-129 р. Основне джерело енергії для м'язової діяльності - вуглеводи, тому їх споживаність визначається величиною енерговитрат. У спортсменів в залежності від фізичного навантаження, кількість вуглеводів в добовому раціоні може підвищуватися до 700 і навіть 800 р.
У раціоні спортсменів співвідношення між білками, жирами і вуглеводами в середньому становить 1:0,7 - 0,8:4.
Висока інтенсивність обміну речовин і використання висококалорійних, багатих білками і вуглеводами харчових раціонів викликають необхідність у підвищенні добової норми вітамінів у спортсменів. У спортивній практиці все частіше доводиться стикатися з недостатнім забезпеченням організму спортсмена вітамінами. Тому на етапі спортивного тренування доцільно застосовувати вітаміни у вигляді повноцінних комплексів: «Ундевид», «Декамевіт». Крім того, для нормалізації окислювально-відновних процесів доцільно вживати додатково аскорбінову кислоту в дозі 100-150 мг.
Мінеральні речовини - істотна складова частина харчового раціону спортсмена. При інтенсивному фізичному навантаженні відбуваються значні зрушення у мінеральному обміні, що і визначає підвищену потребу в деяких з них. Це насамперед відноситься до фосфору, кальцію, магнію, калію, натрію і заліза.
У раціон обов'язково повинні включатися також овочі і фрукти, частково в сирому вигляді. Вони повинні забезпечувати не менше 15-20% добової калорійності раціону.
Докладніше про аутогенному тренуванні див. в книгах А. В. Алексєєва, Л. Д. Гиссена, В. Р. Шульца, Frester R.
