Повноцінні відомості про захворюваності спортсменів гострими пневмоніями представлені лише дослідженням L. Mecl (1965). У ньому дано порівняльний аналіз частоти гострої пневмонії у трьох груп загальною чисельністю 2150 осіб (особи фізичної праці, фізкультурники і спортсмени високої кваліфікації). Вік обстежених складав від 20,1 до 32,4 року. Виявилося, що гострі пневмонії рідше спостерігаються у осіб, які займаються фізкультурою, дещо частіше у спортсменів і найчастіше в осіб фізичної праці. Що ж стосується частоти ускладнень гострих пневмоній, то у спортсменів вони зустрічалися в 2 рази частіше, ніж у осіб, які займаються фізкультурою. З цих даних однозначно випливає положення про позитивний вплив систематичних занять фізкультурою і спортом на здоров'я. Що ж стосується більшої частоти цих захворювань та їх ускладнень у спортсменів порівняно з физкультурниками, то це, мабуть, визначається більшою у спортсменів частотою перенапруг, тимчасово знижують імунітет. Ці уявлення підтверджуються даними В. М. Шубіна і М. Я. Левіна (1985). Ці автори виявили чітке вплив фактора інтенсивності та обсягу тренувальної та змагальної навантаження на частоту гострих пневмоній у спортсменів. Так, у майстрів спорту та кандидатів в майстри, чия тренування вимагає постійних околопредельных і граничних напруг і більшою мірою пов'язана зі стресовими навантаженнями, пневмонія зустрічається в 2,5 рази частіше, ніж у спортсменів III-II розрядів (відповідно, 24,2 і 9,9%). Не виключено, що частково це пов'язано з відомим у спортсменів феноменом диссимуляции, що тягне за собою нехтування приписами лікаря щодо лікування, режиму під час хвороби і одужання, а також ранніх термінів відновлення тренувань.
Враховуючи велику роль гострих пневмоній, як і всіх інших гострих захворювань дихальної системи, в структурі захворюваності, необхідний ретельний клінічний аналіз особливостей етіології та патогенезу гострих захворювань органів дихання у спортсменів, характеру перебігу, ролі спрямованості тренувального процесу і його основних кількісних параметрів - кількості годин тренувальних занять на тиждень та ін., впливу кваліфікації і т. д. Проте таких даних в літературі немає. Відсутні також представницькі статистичні розробки про частоту гострих захворювань легень у спортсменів взагалі.
Незважаючи на значення цієї групи захворювань, наразі не можна дати чітку картину характеру впливу систематичних занять спортом на гострі захворювання органів дихання, хоча сам факт такого впливу, безсумнівно, існує. Відсутність даних з цих питань поки що не дає можливості визначити більш дієві шляхи профілактики та лікування гострих захворювань органів дихання у спортсменів. У той же час неповноцінно ліковані гострі захворювання дихального апарату, особливо на тлі диссимуляции та її наслідків, про які йшлося вище, можуть викликати хронічні неспецифічні патологічні зміни органів дихання, частота яких у населення рік від року зростає. Відсутність даних про хронічних неспецифічних захворюваннях, які розвиваються у спортсменів внаслідок погано лікується гострої пневмонії, не виключає такого шляху. Такий шлях розвитку хронічних неспецифічних захворювань легень є одним з основних, і немає підстав вважати, що в цьому сенсі спортсмени складають виключення.
