Якщо в електричне поле провідник помістити, то наявні у ньому рухомі заряди під дією сил поля будуть переміщатися відповідно до напрямку силових ліній поля. Якщо з провідників скласти замкнуту ланцюг і включити в неї джерело живлення (генератор), підтримує дію електричного поля по всій ланцюга, то заряди в провідниках прийдуть у спрямоване рух вздовж всього ланцюга. Спрямоване переміщення зарядів називають електричним струмом, а силу, що викликає рух зарядів,- електрорушійної силою. Електрорушійна сила створюється генератором і вимірюється різницею потенціалів на його затискачах при розімкнутому зовнішньому ланцюзі.
Якщо рух зарядів в ланцюзі відбувається в незмінному напрямку, то такий струм називається постійним. Кількість електричних зарядів, що проходять через поперечний переріз провідника за 1 секунду, називається силою струму. За законом Ома сила струму I прямо пропорційна різниці потенціалів, або напрузі U, між початковою і кінцевою точками ланцюга і обернено пропорційний опору R ланцюга між цими точками: I=U/R.
Якщо опір ділянки кола, на якій діє напруга, з якихось причин стане досить малим, наприклад при зіткненні проводів з пошкодженою ізоляцією, то струм в ланцюзі може зрости до неприпустимо великої величини. Це явище носить назву короткого замикання і може мати небезпечні наслідки для всієї електричної мережі. Для попередження цього в певних місцях мережі включаються плавкі запобіжники або автоматичні вимикачі, тих, що розмикають ланцюг при збільшенні струму понад допустиму межу.
В залежності від природи провідника електричний струм утворюється в металах наявними в них вільними електронами, що в розчинах електролітів - іони обох знаків, що утворюються при розчиненні речовини у воді, в газах - іони обох знаків і електронами, що утворюються при іонізації газу яким-небудь зовнішнім фактором. В електровакуумних приладах струм утворюється електронами, які випускає нагрітий катод (див. Електронна лампа).
В тканинах організму струм утворюється іонами, що містяться в розчинах електролітів, які входять до складу рідких частин тканин. Для утворення струму через тканини організму на поверхню тіла накладають металеві електроди з вологими тканинними прокладками, з'єднані проводами з джерелом напруги. Електропровідність окремих ділянок тіла, що знаходяться між електродами, в значній мірі обумовлюється опором шкіри і підшкірного жирового шару, так як, пройшовши через них, струм розгалужується і через більш глибоко лежачі тканини проходить безліччю паралельних шляхів або, як їх називають, ліній (петель) струму. Ці шляхи проходять переважно вздовж потоків тканинних рідин: кровоносних і лімфатичних судин, оболонок нервових стовбурів і т. п. У зв'язку з цим загальний опір глибоко лежачих тканин відносно невелика.
Дія на тканини організму постійного струму використовують з лікувальною метою при гальванізації (див.). Первинна дія струму при цьому пов'язано з рухом тканинних іонів і відповідною зміною їх концентрації в окремих тканинних елементів, наприклад всередині і зовні клітини. Для електродіагностики (див.) і електростимуляції постійний струм використовують також і в імпульсному режимі (див. Імпульсний струм).
Постійний струм в безперервному режимі використовують також для введення в організм через шкіру і деякі слизові оболонки іонів або електрично заряджених більш великих часток з розчинів деяких лікарських речовин, якими для цього змочують прокладки під електродами (див. лікарський Електрофорез).
