Таким чином, з наведених даних можна зробити висновок, що ставлення безповоротних втрат до числа поранених і хворих разом дорівнює приблизно 1 :4, тільки до поранених - 1 : 1 і останніх до числа хворих у середньому - 1 : 2,5. Майже така ж (1 : 1,93) відношення числа поранених до числа хворих було на початок липня 1813 р. в лазаретах і госпіталях Пруссії, де російські лікарі лікували своїх поранених і больных.1
З різних цифр, опублікованих у багатьох документах, про втрати в російській армії в період Вітчизняної війни 1812 р. найбільш близькими до істини представляються відомості, опубліковані безпосередніми учасниками війни (Канкрін, Говірок та ін). Цифри, наведені ними, збігаються в основному з висновками таких капітальних працях, як «Століття військового міністерства»,2 «Історія Вітчизняної війни» М. Богдановича3 і книги Заглухинского, Колосова і Фомина.4
З цих джерел випливає, що загальні втрати російської армії в період 1812-1815 рр. обчислюються в межах 210 000-220 000 чоловік. Число безповоротних втрат становить приблизно 56 000 чоловік. Смертність поранених коливалася в межах від 7 до 17%, дійшовши до останньої цифри лише в окремих шпиталях; інвалідність не перевищувала 3%.
Такий порівняно невисокий відсоток інвалідності та смертності в госпіталях, поряд з поверненням поранених і хворих в дію, є тим об'єктивним критерієм, який визначає результати лікувально-профілактичної діяльності вітчизняної медицини у війну 1812 року.
* * *
2. «Століття військового міністерства», 1802-1902, т. V ч 1
3. М. Богданович історія вітчизняної війни 1812 р. Спб, 1860, стор 392
4. Заглухинский Ст. Ст., Колосов В. П., Фомін І Організація і робота військово-медичної служби російської армії у Вітчизняну кампанію 1812 р. М 1912 стор 124
