Значна поширеність зловживання алкоголем, величезний збиток здоров'ю населення, економіці, сім'ї і суспільству в цілому визначають соціально-гігієнічне значення цієї проблеми, підкреслене в постановах ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «ПРО заходи по посиленню боротьби проти пияцтва і алкоголізму» (1972). Соціально-гігієнічний освітлення настільки складною народногосподарської, державної, соціальної і медичної проблеми можливе лише після розробки методики комплексного дослідження, доступною і повною класифікації зловживання алкоголем, виявлення особливостей і закономірностей поширення не тільки алкоголізму, але і пияцтва серед окремих віково-статевих і соціальних груп населення, визначення умов і причин зловживання алкоголем, економічного і морального збитку від цього зла, впливу його на здоров'я населення, вивчення і узагальнення досвіду боротьби з алкоголізмом і пияцтвом.
З таких позицій до проблеми підходили автори, які представили результати не тільки вивчення численних літературних джерел і документів, що стосуються медико-соціальних аспектів алкоголізму та пияцтва, але і досвід багаторічного дослідження зловживання алкоголем, проведеного авторами та їх співробітниками на кафедрі соціальної гігієни і організації охорони здоров'я II МОЛГМИ.
Автори зібрали великий матеріал про споживання алкогольних напоїв на душу населення і поширеності хворих алкоголізмом по економічно розвиненим країнам світу, проаналізували матеріали щодо захворюваності алкоголізмом і алкогольними психозами та смертності зловживають алкоголем, узагальнили результати конкретних досліджень причин та фактів зловживання алкоголем, розглянули заходи боротьби з цим злом. У книзі висвітлено комплекс соціологічних, соціально-гігієнічних, статистичних, економіко-організаційних методів і підходів до дослідження зловживання алкоголем.
На основі комплексної оцінки медичних і соціальних критеріїв зловживання алкоголем запропонована нова класифікація алкоголізму та пияцтва і відповідна методика виявлення осіб, які зловживають алкоголем. Це дозволяє ідентифікувати «зловживання алкоголем», визначити ступінь зловживання і його стадію, диференціювати зловживають без ознак алкогольної хвороби (хронічної алкогольної інтоксикації) від хворих на алкоголізм, що особливо важливо для профілактики алкоголізму і визначення заходів боротьби з ним. Методика виявлення та обліку осіб, що зловживають алкоголем, схвалена Міністерством охорони здоров'я СРСР і застосовується в практиці роботи лікувально-профілактичних установ.
Конкретні відомості про поширеність зловживання алкоголем серед різних віково-статевих і соціальних груп міського населення та промислових робітників орієнтують органи охорони здоров'я на джерела і шляхи виявлення осіб, що страждають алкоголізмом.
Докладна соціально-гігієнічна характеристика контингенту зловживають алкоголем і спеціальне вивчення причин алкоголізму на групі робітників дозволили встановити вплив ряду соціально-гігієнічних факторів і їх сукупності на виникнення зловживання алкоголем і розвиток алкоголізму. Першорядне значення, як зазначено в книзі, набуває встановлення статистично достовірної зв'язку між зловживанням алкоголем і рівнем культури та освіти, взаємовідносинами в трудовому колективі і родині. Автори представили в комплексі картину виробничих та побутових факторів, що визначають зловживання, починаючи з перших кроків прилучення до алкоголю, в тому числі взаємини між батьками, умови виховання, початок самостійного і систематичного вживання алкогольних напоїв, звичаї найближчого оточення з установкою на зловживання алкоголем і ін.
При цьому охарактеризоване не тільки вплив цих факторів на виникнення зловживання, але і зроблена спроба визначити їх роль у генезі зловживання в різні вікові періоди. Запропонована схема генезу зловживання алкоголем, показує порочне коло дії виділених факторів, не претендує на універсальність, але вона може надати допомогу при плануванні і проведення протиалкогольних заходів.
Великий науковий і практичний інтерес представляють дані про вплив алкоголю на показники здоров'я населення, засновані на вивченні рівня й структури загальної захворюваності великої групи зловживають алкоголем. Наприклад, встановлено, що серед чоловіків, які перебувають на обліку в наркологічному диспансері з приводу алкоголізму, рівень загальної захворюваності в 1,5 рази вище, ніж цей показник у дорослого чоловічого населення. Високий рівень захворюваності чоловіків, що зловживають алкоголем, встановлений за окремими класами і групами хвороб - нещасні випадки і травми, психічні розлади, туберкульоз органів дихання, венеричні хвороби, епілепсія, гіпертонічна хвороба, хронічні захворювання легень, хвороби печінки та ін
Повчальні дані отримані в результаті вивчення причин смерті осіб, що зловживають алкоголем. Звертає на себе увагу, що в структурі причин смерті чоловіків, які зловживали алкоголем, нещасні випадки посідають перше місце (близько 50%). Наведені відомості про вплив зловживання алкоголем на здоров'я можна широко використовувати при проведенні протиалкогольної пропаганди заходів по боротьбі за зниження захворюваності та смертності населення.
Вплив зловживання алкоголем на здоров'я, економічний збиток від алкоголізму та пияцтва підтверджуються також вивченням захворюваності з тимчасовою втратою працездатності робітників.
На основі вивчення матеріалів Міністерства охорони здоров'я СРСР, літературних даних, досвіду роботи ряду наркологічних та інших закладів і результатів власних досліджень у книзі показано основні напрямки боротьби з алкоголізмом і пияцтвом. Найважливіші серед них - своєчасне виявлення та облік осіб, що страждають алкоголізмом, і п'яниць і здійснення щодо них комплексу заходів медико-соціального впливу з урахуванням конкретних факторів, які сприяють зловживанню алкоголем.
Висвітлюючи проблему алкоголізму та пияцтва комплексно, з широких соціально-гігієнічних позицій, автори цілком справедливо говорять про необхідність подальшого розгортання досліджень в рамках розробленого ними напряму.
Рекомендована увазі читачів монографія - перший серйозний крок багатоаспектного соціально-гігієнічного висвітлення проблеми, за нею повинні наслідувати інші узагальнюючі праці медико-соціального характеру з питань, порушених авторами і не одержали в ній відображення.
Можна висловити впевненість, що пропонована увазі читачів монографія викличе інтерес не тільки наркологів, фахівців у області соціальної гігієни та організації охорони здоров'я, але і представників інших дисциплін. Вона може бути рекомендована для викладачів медичних вузів та училищ, для всіх, кому близька проблема дослідження, запобігання та викорінення алкоголізму та пияцтва.
Заступник голови постійно діючої комісії по боротьбі з алкоголізмом при Міністерстві охорони здоров'я СРСР.
