Профілактика ревматизму

Сторінки: 1 2 3 4

Основні профілактичні заходи виходять з уявлень про інфекційно-алергічному патогенезі ревматизму та етіологічної ролі β-гемолітичного стрептокока групи А у виникненні захворювання та його рецидивів. Відповідно і програма попередження ревматизму визначається двома основними напрямками: а) заходи, мета яких полягає у підвищенні природного імунітету, адаптаційних можливостей організму по відношенню до несприятливих впливів середовища; б) здійснення розгорнутої системи заходів по боротьбі зі стрептококовою інфекцією як серед здорового населення, так і хворих на ревматизм.
Головна мета первинної профілактики ревматизму полягає в організації комплексу індивідуальних, громадських і загальнодержавних заходів, спрямованих на ліквідацію первинної захворюваності на ревматизм. Ці заходи включають пропаганду планомірного і розумного загартовування організму, подальший розвиток фізкультури і спорту серед населення, боротьбу зі скупченістю в оселях, школах, дитячих садах, громадських установах, проведення широких індивідуальних і суспільних санітарно-гігієнічних заходів, що знижують можливість стрептококового інфікування населення, у першу чергу дитячих колективів. Важливим моментом є розпізнавання, своєчасне та ефективне лікування хронічної, так і гостро протікає (ангіна, фарингіт, гостре респіраторне захворювання) стрептококової інфекції.
Рання діагностика стрептококових захворювань нерідко скрутна, так як пов'язана з необхідністю додаткових бактеріологічних, серологічних досліджень. Необхідно враховувати, що типова картина стрептококових захворювань виявляється не більш ніж у 25% хворих. В інших випадках мають місце стерті, іноді безсимптомні форми. На велику ймовірність стрептококової природи носоглоткової інфекції вказують біль у горлі, гіперемія зіву з реакцією регіонарних лімфатичних вузлів, лейкоцитоз, виявлення стрептокока в мазку з зіву, стрептококового антигену в крові, наростання титрів стрептококових антитіл на 2-3-му тижні від початку інфекції.
Інститутом ревматизму АМН СРСР запропоновано ефективний метод лікування гострих носоглоткових інфекцій, обумовлених стрептококом. Важливою умовою є ізоляція хворих вже при появі перших симптомів хвороби, дотримання постільного режиму. Повна ліквідація інфекційного процесу досягається шляхом можливо раннього парентерального введення пеніциліну з досягненням його достатньої концентрації в крові протягом 10 діб. Рекомендується триразове внутрішньом'язове введення пеніциліну в дозі 1 200 000 ОД на добу дорослим, до 300 000 ОД на добу дітям дошкільного і 450 000 ОД, дітям шкільного віку. У подальшому один або два рази з інтервалом в 5-6 днів вводять біцилін-3 у дозі 600 000 ОД (дітям і дорослим). Після ліквідації симптомів гострої стрептококової інфекції хворого виписують в школу. До роботи допускають лише при відсутності змін в носоглотці та нормальних показниках аналізу крові.
Поряд з лікуванням гострих проявів стрептококової інфекції важливим профілактичним заходом є ретельне лікування хронічного тонзиліту, фарингіту, синуситу, каріозних зубів і інших можливих вогнищ хронічної вогнищевої інфекції. При наявності хронічного тонзиліту найбільш доцільна тонзилектомія. Це відноситься насамперед до декомпенсированному тонзиллиту. Консервативна терапія результативна лише при наполегливому і тривалому застосуванні найбільш ефективних терапевтичних заходів. Остаточне вирішення питання про метод лікування хронічної вогнищевої інфекції виноситься після спільних консультацій лікаря і відповідного спеціаліста.