Промислова пил (виробнича пил). На виробництві пил утворюється: 1) в результаті механічного дроблення, розмелювання або стирання (наприклад, при бурінні і підриванні руди, порід, каменю, при видобутку вугілля комбайнами, стругами, при розмелі, шліфовці, поліровці, заточування та ін); 2) з парів і газів у результаті фізико-хімічних процесів (окислення, конденсація при охолодженні, складні хімічні реакції, взаємодія завдяки поверхневої активності частинок і ін). Часто при цьому створюються спочатку найдрібніші частинки димів, які потім збільшуються і утворюють пил. Ці процеси характерні для металургійних, ливарних, хімічних та інших заводів.
Пил може викликати професійні захворювання, інтоксикації або підвищити рівень так званої загальної захворюваності робітників. Виникнення тих чи інших захворювань залежить від складу пилу, її властивостей і кількості в повітрі. Має значення і індивідуальне схильність організму, що залежить від віку, конституції, перенесених захворювань та ін. Дуже важливе значення мають дисперсність, питома вага і форма частинок П. Найдрібніший пил легше проникає в альвеоли, а велика вражає переважно верхні дихальні шляхи. Від питомої ваги і форми частинок залежить тривалість перебування їх у зваженому стані в повітрі. Волокниста пил (наприклад, бавовни, азбесту, штучних волокон та ін) може глибше проникати в тканину легенів навіть при її розмірах у десятки і сотні мікрон. Досить істотне значення має підвищена розчинність токсичного пилу, але в деяких випадках (наприклад, при дії кварцової П.) мала розчинність П. підвищує її небезпечні для здоров'я властивості. У більшості випадків виробнича П. має складний склад і часто одночасно з нею на людину діють інші фактори (пари, гази, метеорологічні умови, шум, вібрація та ін).
Виробнича пил може чинити шкідливий вплив на весь організм або переважно на органи дихання, шкіру, слизові оболонки та ін. П., яка чинить токсичну дію на ряд систем і органів, відноситься до промислових отрут. З професійних захворювань, що викликаються виробничого пилу, найбільше поширені пневмоконіози (див.), якими найчастіше хворіють робітники гірничорудної та машинобудівної промисловості. Захворювання шкіри та слизових оболонок можуть виникати при дії токсичної, дратівливою і алергенної нили. У рої-хіти (див.), емфізема легень (див.) і астма найчастіше виникають від впливу органічної пилу.
На підставі вивчення захворюваності робітників усіх галузей промисловості і експериментальних досліджень в СРСР розроблена шкала ступеня шкідливості промислового пилу та визначено рівні концентрацій різних видів цієї П., які прийнято вважати не надають шкідливої дії, а тому гранично допустимими концентраціями (ГДК). Рівні ГДК затверджені Міністерством охорони здоров'я СРСР і опубліковані як гігієнічні нормативи. Усі підприємства зобов'язані здійснювати заходи боротьби з пилоутворенням, серед яких основні: впровадження нових технологічних процесів без пилоутворення, механізація і автоматизація виробничих процесів; герметизація процесів, що супроводжуються пилоутворенням; заміна пилоподібного сировини безпилим (гранули, пасти та ін); застосування зволожень водою, розчинами, піною та ін; спорудження систем вентиляції (див.); заходи індивідуального захисту (див. Протигаз, Респіратори).
Санепідстанції зобов'язані систематично контролювати стан повітряного середовища на підприємствах, проводячи дослідження концентрацій пилу в повітрі на робочих місцях. Дослідження проводиться ваговим методом, тобто з визначенням кількості пилу, вираженого в міліграмах, на 1 м3 повітря (мг/м3). З цією метою використовуються спеціальні фільтри (AFA-В-10 і AFA-В-18), на які осідає пил з певного об'єму повітря (вимірюваного реометрами або ротаметрами), протягиваемого через фільтри за допомогою спеціальних повітродувок, пилососів, ежекторів.
