Радіоізотопне дослідження функції печінки проводиться за допомогою сполук, мічених радіоактивними ізотопами йоду (J131 або J125). Найбільш часто використовують фарбу бенгальську троянду, мічену J131. Застосування цього препарату значно спрощує і прискорює функціональну пробу. Після внутрішньовенного введення бенгальської троянди (5 - 10 мккюри) всі наступні вимірювання проводять за допомогою радіометричних приладів типу ШБУ-61 або УРУ, сцинтиляційні датчики яких розташовуються над вухом або серцем (для визначення виведення фарби з крові) і над печінкою (для визначення накопичення і виведення фарби).
Іноді за допомогою третього датчика простежують за надходженням препарату через жовчні шляхи до кишечнику. У здорових людей час очищення крові від фарби наполовину (Т 1/2 кліренсу) дорівнює 8 хв. протягом першої хвилини після введення фарби спостерігають різке наростання рівня радіоактивності над П., що характеризує стан її судинного русла. Подальший більш повільний підйом кривої (гепатограммы) відображає поглинання фарби з крові полігональними клітинами П. Максимум поглинання на гепатограмме в нормі (за даними деяких авторів) наступає на 20-30-й хв. (рис. 20). Час виведення половини кількості фарби з П. в жовчний міхур коливається між 60-115 хв.; через 24 години в П. залишається не більше 2,5% введеного препарату.
При холангиогепатитах швидкість накопичення і виведення препарату з П. сповільнюється. Через добу в печінці залишається 10-18% від максимальної величини радіоактивності.
 Рис. 20. Гепатограммы здорових людей. |
 Рис. 21. Гепатограммы хворих цирозом. |
На основі аналізу даних про швидкості надходження препарату в П. і виведення з неї тест з бенгальської трояндою дозволяє проводити диференціальну діагностику жовтяниць різного походження.
Для жовтяниці внепеченочного походження характерно нормальне поглинання бенгальської троянди печінкою при різко уповільненому виведенні в жовчний міхур. Навіть після функціонального навантаження (дача 200 мл молока на 40-й хв. дослідження) величина радіоактивності над печінкою майже не змінюється. При жовтяниці печінкового походження функціональне навантаження молоком викликає посилене виведення препарату в кишечник.
При гострій закупорці жовчних ходів різко сповільнюється накопичення препарату в П. (Т 1/2 кліренсу збільшується до 60 хв). Через 24 години в П. відзначається високий рівень радіоактивності. Особливо різко гепатограмма змінюється при цирозах (рис. 21). Крива на графіку розташована низько, без вираженого максимуму і помітного виведення. Фарбу в печінки можна виявити через 48 і 72 години.
При різних патологічних станах, пов'язаних із зміною функції П., збільшується виділення бенгальської троянди з сечею. Зокрема, при вірусному гепатиті через 1,5 години з сечею виділяється 9,2%, через 24 години 24,5% (в нормі відповідно 1,9% і 2,6%) препарату. Радіоізотопне дослідження функції П. можливо проводити і у дітей. Дітям вводять 1-4 мккюри бенгальської троянди і протягом 3-6 днів вимірюють радіоактивність сечі і калу. При неповній закупорці жовчних проток за 24 години з калом виділяється від 24 до 50% препарату; при повній непрохідності жовчних ходів бенгальська троянда виділяється з сечею.
Велике значення в діагностиці захворювань П. набула сканування (див.), що дає графічне зображення (сканограми, рис. 22) розподілу мічених сполук у печінці. Сканування проводять за допомогою спеціальних радіометричних приладів (див. Сканери). Найбільш часто використовують бенгальську троянду, мічену J131 (150-200 мккюри), і колоїдне золото Au198 (200-250 мккюри). При використанні бенгальської троянди можливо проводити лише одноразове сканування через 20-30 хв. після введення препарату.
Застосування Au198 дозволяє отримати повторні сканограми протягом 72 годин. Однак Au198 із-за поглинання клітинами ретикулоендотеліальної системи менш ефективно у виявленні дифузних уражень П., і, крім того, воно створює значно більше опромінення організму. Розташування метастазів пухлини в П. видно по світлих проміжків на сканограмі, місць, де радіоактивне з'єднання не поглиналося тканиною (рис. 23). См. також Радіоізотопна діагностика.
 Рис. 22. Сканограма печінки здорової людини. |
 Рис. 23. Сканограма печінки з множинними метастазами. |
