Поширеність алкоголізму

З 1930 по 1940 р., за даними А. Н. Молохова, Ю. О. Рахальского (1959), показник поширеності алкоголізму в країні коливався в межах від 0,6 до 1,8 випадку на 10 000 населення. Збільшення споживання алкогольних напоїв в післявоєнний період призводить до зростання алкоголізму серед населення, особливо серед жінок, що в значній мірі обумовлено наслідками Великої Вітчизняної війни.
До 50-х років серед госпіталізованих у психіатричні лікарні з приводу алкогольних захворювань жінки становили незначну частину, в наступні роки їх кількість постійно збільшується [Воловик В. М., 1966]. В Орловській психіатричної лікарні в 1956-1960 рр. жінки становили 4,5% [Кокін М. К., Отьянц Л. А., Вершковская 3. Н., I960], в Кишинівської психіатричної лікарні в 1954 - 1957 рр.-9,5% [Молохов А. Н., Рахальский Н. Е., 1959], у Станіславській психіатричної лікарні в 1960 р. жінки з алкогольними захворюваннями склали 17,6% [Скопич Т. М., 1962].
М. К. Кокін, Ст. Н. Загоскіна і А. П. Жуков (1970) відмічають, що первинні надходження в психіатричні лікарні жінок, які страждають хронічним алкоголізмом, збільшилися з 1957 по 1967 р. у 8,5 разів. За даними В. о. Нагаєва (1971), жінки складають 10% від числа хворих на хронічний алкоголізм, які перебувають на обліку. За даними вивчення загальної захворюваності населення 65 міст РРФСР, проведеного у 1958-1959 рр., алкоголізм і наркоманії склали 1,2 випадку на 1000 жителів (у жінок - 0,2, у чоловіків - 2,4) [Курашов С. В., 1963]. Комплексне вивчення захворюваності міського населення [Богатирьов І. Д., 1967], що включало не тільки аналіз статистичних даних про хворих на нервово-психічними захворюваннями, але і спеціальне обстеження населення р. Ступіно психіатрами, показало, що поширеність хронічного алкоголізму становить 4,9 випадку на 1000 населення (жінки - 0,5, чоловіки-9,9).
Хоча поширеність алкоголізму серед жителів сільської місцевості значно нижче, однак алкоголізм та алкогольні психози і тут мають порівняно велику питому вагу в структурі нервово-психічної захворюваності. Так, за даними Н. Ф. Кравченко, Я. А. Ойфо (1963), в сільських районах Одеської області алкоголізм і алкогольні психози займають друге місце після неврозів і реактивних захворювань. За даними С. А. Левертова (1970), в Молдові серед основних психоневрологічних захворювань алкоголізм і алкогольні психози займають перше місце (35%). На частку хворих, які лікувалися в психіатричних стаціонарах республіки з приводу алкоголізму та алкогольних психозів, припадає понад 20%. На частку жінок припадає 24,4% від числа страждаючих алкоголізмом.
А. Ф. Кириченко (1970) повідомляє, що хронічний алкоголізм в структурі психічної захворюваності населення Дніпропетровська у 1960-1963 рр. становив 37,7%. Поширеність хворих хронічним алкоголізмом була 9,1 випадку на 1000 населення старше 16 років, з них 7|% припадало на частку жінок.
На певний почастішання алкогольних захворювань в країні вказують звітні дані психоневрологічних установ. А. А. Черевань (1970), вивчав статистичні звіти психоневрологічних диспансерів семи областей України за 1965-1967 рр., підкреслює, що у 1967 р. збільшилося число врахованих хворих на алкоголізм у Вінницькій, Запорізькій, Кримській, Одеській, Черкаській, Чернігівській та інших областях, де досить добре поставлена наркологічна служба.
Н. Р. Осташевская (1971), яка вивчала поширеність алкоголізму в Кривому Розі, відзначає збільшення показника хворобливості за останні 6 років з 3 до 5,8 випадку на 1000 населення. Показник реєстрованої захворюваності зріс з 0,4 до 1,1 випадку на 1000 населення.