б) Розлади гормонального рівноваги при функціональних маткових кровотечах в період клімактерію. Цьому питанню присвячено ряд робіт. За даними Е. А. Какушкиной і А. Д. Заєць, у жінок з функціональними матковими кровотечами сумарне виділення усіх фракцій естрогенів становить 40,3-230 в добу, що не перевищує величини їх виділення при нормальному менструальному циклі. Змінюється, проте, співвідношення окремих фракцій естрогенів, головним чином за рахунок збільшення екскреції естрону. Останнє, на думку Е. А. Какушкиной, пов'язано з патологічним зростанням фолікула і вказує на порушення метаболізму естрогенів. Під час клімактеричного кровотечі екскреція Естрону значно знижується. Подібні дані отримані А. А. Лебедєвим з співробітниками, В. о. Слоницким, С. в. і А. Ф. Добротиными, І. Б. Дікман і Н. Б. Крапівіною, які вивчали гормональні порушення у жінок, які страждають функціональними матковими кровотечами під час клімаксу. При дисфункціональних кровотечах на фоні підвищеної кількості естрогенів П. Р. Шушания, А. М. Фой і Н. С. Эйбер та ін. виявили незначну кількість прогестерону і андрогенів і зниження рівня 17-кетостероїдів.
За даними Н. Ст. Свечниковой, при дисфункціональних клімактеричних маткових кровотечах може спостерігатися гіперплазія залоз ендометрію, пов'язана з наявністю великої кількості естрогенів при незначній кількості прегнандіолу, при наявності великої кількості 17-кетостероїдів і мінімальної кількості естрогенів і прегнандіолу і при тривалих запальних процесах слизової матки. При останній формі гіперплазії залоз ендометрію в організмі не відзначається виражених гормональних порушень.
Випадки, коли клімактеричні кровотечі супроводжуються атрофічними змінами слизової матки, характеризуються незначним вмістом в організмі статевих гормонів та гіпофункцією щитовидної залози. Якщо ж клімактеричні кровотечі протікають без патологічних змін з боку слизової матки і при нормальному, співвідношення статевих гормонів, зазвичай має місце різка гіперфункція щитовидної залози. Порушення функції щитовидної залози при дисфункціональних кровотечах відзначають А. Р. Караванів, І. в. Фейгель і В. А. Чернявський. За їх даними, випадки з підвищенням і зниженням функції щитовидної залози спостерігаються однаково часто.
