При переломах таза, особливо його переднього відділу, як ми вже вказували, зазвичай зустрічаються позаочеревинні (рідко внутрішньочеревне) розриви сечового міхура і розриви сечовипускального каналу. Раннє виявлення цих пошкоджень має велике значення для прогнозу, тому кожному хворому з переломом кісток тазу необхідно провести спеціальне дослідження і виявити стан сечового міхура і уретри.
Якщо нормальне сечовипускання і сеча забарвлена кров'ю, то в більшості випадків пошкодження сечового міхура і сечовипускального каналу немає.
Якщо є затримка сечі, то слід застосувати катетеризацію гумовим катетером. При внутрішньоочеревинному розриві сечового міхура визначається картина подразнення очеревини.
Для пошкодження сечівника характерною є тріада: уретроррагия (кровотеча з уретри), затримка сечі та промежинна гематома. При пошкодженні сечового міхура звертають на себе увагу біль внизу живота над лобком, розлад сечовипускання (неможливість самостійного сечовипускання, сечовипускання малої струменем і малими порціями), гематурія (виділення з сечею крові), притуплення над лобком при перкусії. Для уточнення діагнозу вдаються до спеціальних досліджень. Найбільш простим, надійним і безпечним методом є ретроградна цистографія розчином сергозина.
Найкращим способом лікування проникаючих розривів уретри в ранні терміни після травми є первинний шов з постійним катетером.
При розривах сечового міхура, що проникають у черевну порожнину, також показано оперативне лікування, метою якого є відновлення цілості стінки сечового міхура шляхом накладення швів і створення умов для відведення сечі через сечовипускальний канал шляхом введення постійного катетера на кілька днів. При виконанні катетеризації необхідно дотримуватися сувору стерильність щоб уникнути інфікування сечового міхура. Область зовнішнього отвору сечовипускального каналу потрібно протирати серветкою, просоченою хлораміном. Перед введенням катетера кінець його змочують стерильним гліцерином. Після введення катетера слід з профілактичною метою продезінфікувати сечовий міхур розчином фурациліну 1 : 5000; всередину призначають уротропін 0,3 - 0,5 г 3 рази на добу.
