Розлив мінеральних вод

Воду багатьох мінеральних джерел розливають в пляшки на спеціальних заводах і поширюють в якості лікувальної та лікувально-столової води через аптечну і торговельну мережу. В даний час у різних місцях є понад 100 заводів і цехів по бутылочному розливу мінеральних вод з продуктивністю понад 900 млн. пляшок в рік.
Пляшкові лікувальні мінеральні води приймають за призначенням лікарів головним чином при хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки, сечовивідних шляхів, при порушеннях обміну речовин, катарах верхніх дихальних шляхів. Ефективність позакурортного лікування пляшковими М. ст. значно посилюється, якщо вона поєднується з певними режиму, дієти і використанням додаткових лікувальних факторів (фізіотерапія, медикаментозне лікування тощо). Питне лікування можна призначати в домашній обстановці через деякий час після повернення з курорту, а також незалежно від проведеного курортного лікування. Широко застосовують пляшкові М. в. у місцевих санаторіях, які не мають власної гідромінеральної бази.
Основні умови техніки розливу мінеральних вод - стерильність і відсутність аерації. М. в. подається від каптажу по трубопроводу до заводського резервуару. Деякі М. в. доставляють від джерела в спеціальних герметичних автоцистернах. На заводі М. в. фільтрують через азбестові або керамічні фільтри, потім в сатураторах насичують вуглекислим газом (незалежно від вмісту в ній природної вуглекислоти). Насичення М. в. CO₂ не тільки підвищує її смакові якості, але і зберігає стійкість її хімічного складу. Налита в пляшки М. в. повинна бути безбарвною, без запаху або невластивого їй присмаку.
Мінеральні води розливають на автоматичних, напівавтоматичних машинах і вручну при суворому дотриманні правил санітарно-гігієнічного і технічного режиму. Для розливу найбільш споживаних М. в. (Нарзан, Боржомі, Єсентуки, Арзні, Джермук) встановлені автоматичні лінії. На кожну пляшку наклеюють етикетку з вказівкою найменування М. в., короткого хімічного складу, заводу, де проводився розлив, короткого переліку хвороб, при яких призначають дану воду, місяця і року розливу. В пляшках не повинно бути ніяких сторонніх включень; допускається лише незначний осад мінеральних солей, які випадають з М. в. після розливу. Істотною умовою стійкості хімічного складу пляшкової М. в. є низька температура (від 5° до 15°).
При зберіганні та перевезенні М. в. пляшки рекомендують тримати в лежачому положенні, щоб пробка була завжди змочена водою, в іншому випадку вона пересихає, втрачається герметичність укупорки з відходом газу піддається зміні і складу води.
В домашніх умовах неповні пляшки слід зберігати в лежачому положенні, закупорюючи їх після розтину натуральної коркової або гумовою пробкою.
Повного збігу особливостей хімічного складу мінеральних вод не буває. Тим не менш наявні води, досить близькі за своїми якостями, що відкриває деяку можливість їх взаємозаміни (табл. 3).