Цукор крові натще у хворих з хронічною нирковою недостатністю зазвичай виявляється нормальним або помірно підвищеним.
При цьому звертається увага на специфічність методу визначення цукру, т. к. при уремії зростає фракція залишкових редукуючих речовин («сахароидов»), що може з'явитися причиною завищення істинних значень цукру крові. Велика частина редукуючих речовин падає на глюкуронову кислоту, креатинін, метіонін, глютатіон (Л. Р. Лейбсон, 1962). При обстеженні ниркових хворих переважно тому користуватися ферментативним методом (глюкозо-оксидазным), з допомогою якого можливе визначення т. н. справжнього цукру крові, тим більше, що за деякими даними (Cerletty і Engbring, 1967) концентрація редукуючих речовин протягом тесту толерантності до глюкози може бути мінливою.
У більшості наших хворих з вираженою нирковою недостатністю вміст цукру в сироватці венозної крові натще (орто-толуїдиновий метод) було в цілому вище середніх цифр, зазначених у хворих різними формами хронічного гломерулонефриту, але не виходило значно за межі норми.
