Кожному хочеться мати міцну сім'ю. Людина мріє про щастя. Треба думати, чи замислювалися ви, наш читачу, про щастя. Але в чому воно? Від чого залежить щастя родини? Ці питання постають перед молоддю, над усіма, хто вступає в шлюб. Відповісти на це нелегко. Згадайте, як Лев Толстой починає свою «Анну Кареніну»: «Всі щасливі сім'ї схожі один на одного, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму». Правда, про це можна посперечатися.
Щастя в сім'ю рідко приходить раптово, випадково. Від нас самих залежить насамперед воно: від наших характерів, звичок, життєвого досвіду. «Всяк чоловік свого щастя коваль». Дійсно, наші радості - справа наших рук, що вимагає великих зусиль, бо вони не приходять самі собою, вони завойовуються.
Люди по-різному сприймають і оцінюють щастя. Один щастя бачить у здоров'ї, інший - в коханні, третій - в матеріальному благополуччі і т. д. Можна бути щасливим в одному і нещасним в іншому.
Тут ми не ставимо завдання дати філософськи узагальнене визначення щастя в широкому сенсі цього слова. Скажемо лише, що щастя, будучи однією з етичних категорій, знаходиться в тісному зв'язку з умовами суспільного життя людей. Тому щастя не є пасивне безтурботне насолоду радостями і спокоєм життя, воно не означає жити в своє задоволення. Нам чужий обивательський погляд на щастя. Боротьба за особисте щастя повинна зливатися з боротьбою за комуністичні ідеали, а це немислимо без активної діяльності, без творчої праці. Свідомість, що ваша праця необхідний і корисний людям, суспільству, робить життя щасливим, дає глибоке моральне задоволення та найвищу радість. Колись А. П. Чехів у своїх «Записних книжках» (1891), писав: «Бажання служити загальному благу має неодмінно бути потребою душі, умовою особистого щастя...»
Саме боротьба за загальне щастя приносить людині і особисте щастя. Гармонійне поєднання особистого щастя і щастя громадського є характерним для нашого суспільства, для нашої радянської сім'ї. Важливою умовою родинного щастя є не тільки взаємний потяг подружжя один до одного, їх любов. Справжня любов немислима без дружби і поваги, взаємного розуміння і довіри. «Щоб жити один з одним, - говорила Н. К. Крупська, - треба ще, щоб була єдність поглядів. Без цього не може скластися справжня щаслива родина».
Але сім'я існує не тільки заради щастя між подружжям. Сім'я створюється й існує для щастя всіх її членів, для щастя дітей. Батьки піклуються про дітей, виховуючи їх гідними синами і дочками своєї Батьківщини. Діти ж доставляють батькам радість життя, а, ставши дорослішою, також проявляють турботу про них. Взаємна повага в сім'ї, турбота про виховання дітей - один з принципів нашого морального кодексу.
Коли в сім'ї панує любов, дружба, взаємна повага, єдність поглядів, забезпечується правильне виховання дітей, - це щаслива родина. Все в ній сприяє розвитку самих членів сім'ї, формуванню в них фізичних і розумових здібностей, моральних якостей, естетичних смаків. Такій сім'ї не страшні життєві негаразди і труднощі.
