Патологоанатомічні зміни. Передчасно відшарована плацента характеризується досить типовими змінами. Маткова поверхню плаценти покрита темними згустками крові різної величини, які розташовані в характерних тарелкообразных поглибленнях (рис. 64). Тканина плаценти під згустками порівняно з товщиною нормальної плаценти представляється різко истонченной. Навколо тонких, покритих згустками ділянок кільцем розташовується нормальна губчаста тканина. В області вдавлення тканина плаценти зазвичай має блідий, жовтуватий колір, контури окремих часточок згладжені, консистенція їх щільна, поверхня іноді покрита тонким нальотом фібрину.
Рис. 64. Маткова поверхню плаценти з поглибленням, у якому скупчилися згустки крові.
В плаценті нерідко спостерігаються інфаркти, характер яких залежить від давності їх утворення (пухкі - темно-червоного кольору, оплотневшие - жовтувато-білі). Наявність інфарктів свідчить про те, що спочатку крововиливи локалізуються в самій тканині плаценти, потім відбувається утворення тромбів в межворсинчатых просторах і гематоми між плацентою та стінкою матки. Такі інфаркти, як уже згадувалося, найчастіше утворюються у жінок, які страждають нефритом на ґрунті крововиливів внаслідок порушення цілості змінених судинних стінок. Крововиливи супроводжуються порушенням живлення тканини плаценти та утворенням в ній дегенеративних вогнищ.
Подібні ж зміни спостерігаються і в матці. У ділянках стінки матки, відповідних локалізації ретроплацентарной гематоми, знаходять характерні тарілкоподібні поглиблення, вкриті организовавшимися згустками крові, щільно спаяними з тканиною матки. Ці згустки симулюють тканина плаценти і служать причиною виникнення септичних захворювань у післяпологовому періоді. У таких випадках необхідно своєчасно проводити ручне обстеження порожнини матки.
Передчасне відділення нормально розташованої плаценти зустрічається не так рідко. Як справедливо зазначав Р. В. Кипарский, в літературі реєструються лише ті випадки, які мають типову клінічну картину; часткове відділення плаценти, через незначність клінічних симптомів, часто не діагностується. Про часткове відділенні плаценти нерідко дізнаються лише за згустків крові, прилеглим до її поверхні.
За матеріалами Повивального інституту (нині Інститут акушерства і гінекології Академії медичних наук СРСР), з 1904 по 1905 р. відшарування плаценти була відзначена у 33 з 8538 надійшли породіль що становить 0,26% (Р. В. Кипарский); за час же з 1905 по 1922 р. відшарування плаценти мала місце у 48 випадках на 27200 пологів, тобто 0,18% (Е. І. Поволоцкая); за даними Р. Р. Гентера (матеріали пологового будинку імені Снєгірьова і Обухівської лікарні імені А. А. Нечаєва) відшарування плаценти спостерігалася у 0,17 % (86 на 48 587 пологів); по збірної статистикою, зібраною Р. Р. Гентером, відшарування плаценти відзначається в 0,12% (на 568 736 пологів).
Вважають, що передчасне відшарування нормально розташованої плаценти буває частіше у многорожавших, що пояснюється частим наявністю у них змін у стінці маткової. За даними Е. І. Поволоцкой, відшарування плаценти зазначається у 66,6% у многорожавших і в 33,4% у первісток.
Частота цього ускладнення підвищується не тільки відповідно до кількості колишніх пологів, але і з віком, що пояснюється поступовою втратою фізіологічної еластичності тканин матки.
У більшості випадків передчасне відшарування нормально розташованої плаценти спостерігається до моменту термінових пологів або на останньому місяці вагітності. За даними Р. Р. Гентера, відшарування відбувається найчастіше в періоді розкриття, рідше - до появи перейм і ще рідше - в періоді вигнання.
Передчасні пологи при цьому ускладненні відзначаються 43,7%, строкові - на 56,3%.
